Поділитись в соц мережах:
«Сьогодні пропозиція зарплат лікаря і медичної сестри в Україні вдесятеро (!) нижча, аніж у тій же Польщі. Ну, скажіть мені, будь ласка, хто ж тут залишиться? І не треба мені розказувати, що немає грошей! Якщо є можливість платити топ-менеджменту держпідприємств стільки, скільки ми платимо, то, отже, гроші знайти можна».
Поділитись в соц мережах:
"Я не відразу прочитав ці слова з Нового завіту. І для мене це було як одкровення. І я хотів би, щоб ми про це пам'ятали, коли визначаємо зло з якихось категоріям. Ми тоді розминаємося з правдою. Ми тоді ставимо питання, що треба знищити зло, яке уособлено в єврейській нації, і знищуємо євреїв. Я боюся, що сьогодні Україна може дійти висновку, що все зло сконцентровано в російській нації, і треба знищити її. і тільки тоді буде на землі щастя. Ні, не буде ... »
Поділитись в соц мережах:
«Дуже багато загиблих із Західної України. Але багато хто їздить туди досі. З різних причин. У мене є один знайомий, який усі ці роки їздить на Схід. У нього маленький син, і скоро буде ще дитина. Але він уже не може зупинитися. Це вже на психологічному рівні. Можливо, не знають, чим там зайнятися і в чому себе реалізувати».
Поділитись в соц мережах:
«І в цьому проблема. Даючи хабарі на своєму низовому рівні, вважаючи, що нічого такого не сталося, ніхто не вмер ... ми чинимо так само, як і крадії мільйонів. Через що потім дійсно вмирають люди. Це речі одного і того ж порядку. Мій рецепт - шукати людей, які вважають, що це не правильно».
Поділитись в соц мережах:
«Дуже багато випадків, коли колеги знімали сюжети про мародерство нашої армії, але в ефір вони так і не вийшли… Але це теж — ми. Та частина нашої ідентичності, над якою потрібно працювати. У цьому самому ряду — застосування силовиками насильства до затриманих, до полонених. У нас про це всі мовчать. Розповідають тільки кореспонденти іноземних корпунктів».
Поділитись в соц мережах:
«Так чи інакше ми самостверджуємося, випробовуємо себе перед іншими людьми. Але, думаю, інший світ поруч (при цьому я не наполягаю, що це має бути виключно гетеросексуальне партнерство) — це потреба знати, що є такий куточок, де тебе приймають, поважають і підтримують безумовно».
Поділитись в соц мережах:
«…котрий спрямовується від тваринного до божественного. Все залежить від того,як він пройде цей шлях…»
Поділитись в соц мережах:
«Ми з колегами готували звіт, який називається "Ті, хто пережив пекло". І це не метафора. Я була в групі, яка документувала тортури. Я говорила з чоловіками і жінками, які пережили полон. З людьми, яких забивали в дерев'яні ящики ... яким відрізали пальці ... гвалтували ... у яких витягали очі ложкою ... Про ці жахи вони часто не можуть розповісти навіть найріднішим ...»
Поділитись в соц мережах:
«Людина — так, істота соціальна. І важко було б жити, знаючи, що ти нікому з людей не потрібен. Що твої вчинки нікому не потрібні. Хоча б своїй сусідці по поверху…»
Поділитись в соц мережах:
«Я в дитинстві — це одне. Ми жили в Києві на Солом’янці, тоді це був суцільний приватний сектор, фактично село поруч із містом…Пам’ятаю, як ми з подружкою вже в старших класах домовилися платити один одному по 10 копійок за кожну лайку, щоб відучитися матюкатися. Я в університеті — зовсім не я солом’янська…»
Поділитись в соц мережах:
«Однак не можна звинувачувати людей, які не хочуть про це чути. Тому що у них теж можуть бути свої можливості. А почути треба багато. Болю, злості, невисловлених ... Воно все сидить всередині у людей. Тому питати у людини тут, яка і сама ледве-ледве зводить кінці з кінцями: "А чому ти не розумієш переселенця з Донецька?" ... це не правильно. Не можна. Тому що людина сама може не мати необхідних розмірів сприйняття і співчуття. Тому потрібні професійні вуха».
Поділитись в соц мережах:
«І ось наче ж ми всі громадяни однієї країни, але частина розмовляє українською, частина — російською, частина переходить з «мови» на «язык» ситуативно, частина — задовольняється суржиком. Я сам — російськомовний, як і вся моя родина впродовж уже півстоліття. Хоча її представники сиділи у в’язницях за український буржуазний націоналізм».
Поділитись в соц мережах:
"Вони вже не гомосоветикусы. Вони розуміють, де добро і зло. Я їх дуже яскраво відчуваю. Чого ще немає? Вони ще не приймають рішення в країні. І в цьому проблема. І в цьому ж розгадка тих сорока років Мойсея. Він водив людей сорок років по пустелі, хоча безпосередньо від Єгипту до Ізраїлю -- максимум півроку? Чому? Два покоління повинні змінитися...".
Поділитись в соц мережах:
«Ні, я не зайшла в події революції неготовою людиною. Навпаки, я завжди була досить різкою, навіть, можна сказати, скандальною, завжди була за кардинальні дії. І якщо міркувати категоріями «революція — еволюція», то я — за революцію. Але я почала інакше дивитися на багато речей…».
Поділитись в соц мережах:
«До цього все було розмито. Свої це ті, хто за свободу українського народу. Ті, хто пішли на фронт захищати Україну ... А далі хотілося б тих, хто перетворює Україну на щось краще. Але в цьому Майдан не дав нових людей і нових лідерів».
Коментувати 
