ПРО ЛЮДЕЙ, ЯКІ ЖИВУТЬ ДЛЯ ІНШИХ

Відповіді

У кожному короткому ролику герої говорять про себе, про країну, про життя, страхи, сенси, пошуки, розчарування та головні відкриття

«Від держави на кожну дитину ми отримуємо два прожиткові мінімуми. Це близько трьох із половиною тисяч гривень на місяць. Плюс винагорода для мами. Основна наша проблема в тому, що всі діти не тільки хворіють сезонно — багато з них з самого початку, м’яко кажучи, не дуже здорові. А це все — ліки, на які часто може йти практично все їхнє державне утримання».
Коментувати
«Я відчувала, що впораюся з травмами дітей, у яких батьки алкоголіки, наркомани... Чоловік був готовий іти далі і працювати з дітьми, які пережили насильство. Для мене це був дуже складний бар’єр. Я не знала, як правильно поводитися в таких історіях, не уявляла, як допомогти дітям відновитися».
Коментувати
«Нас підтримують і фінансово, і психологічно. Проект оплачує сім’ям комунальні послуги, помічницю, допомагає в дуже різних ситуаціях. Приміром, до нас зараз прийшли одразу четверо маленьких дітей. Так от ліжка, меблі, одяг на перший час — усе, що їм необхідно, купила ця міжнародна благодійна організація».
Коментувати
«Я не вважаю, що все обов’язково визначене батьками та вихованням. Є фундаментальні речі, закладені в душі кожної людини. У цьому сенсі не можна говорити про детермінізм стосовно людської особистості. Якби людина визначалася тільки середовищем, вона б не була здатною його змінювати».
Коментувати
«За ці три роки ми стали сім’єю. Справжньою щасливою сім’єю. Наші діти їх теж дуже полюбили. Ми всі разом одне одного полюбили. Мілана не хотіла іншої мами... Але, на жаль, на думки й почуття маленьких дівчаток і хлопчиків ніхто в таких ситуаціях не зважає».
Коментувати
«Зараз наші рідні дити спокійніше ставляться до появи дітей. Ну, можливо, в останні дні, коли прийшли ще четверо малят, вони почали трохи ревнувати. Зараз загострилося певне суперництво за місце під сонцем: хто сяде поруч із мамою. Але ще дуже мало часу минуло. Щоб усі заспокоїлися і звикли одне до одного, треба десь півроку».
Коментувати
«Рік тому прийшли двоє хлопчиків — брати Єгор і Назар. Діти дуже складні, травмовані... Один з хлопчиків дуже агресивний, що, безперечно, завдає багато клопоту всій сім’ї. Психологічно діти потребують дуже багато уваги. Вони ще можуть повернутися в біологічну сім’ю. Але в них є любляча бабуся, яка робить усе, щоб хлопчики жили з нею. І тут ми готові співпрацювати з бабусею, допомагати».
Коментувати
«У нас з Олегом двоє своїх дітей. Чотири роки тому ми задумалися про те, щоб усиновити або взяти під опіку ще одну дитину. Проте виявилося, що дитячі будинки заповнені цілими сім’ями не потрібних батькам братів і сестер...».
Коментувати
«Круто відчувати, що дитині, яка довго була холодною і відстороненою, мала купу проблем зі здоров’ям на тлі своєї істотно розладнаної психіки, раптом захотілося підійти й несміливо обняти тебе. Назвати мамою. Виходить, вона заспокоїлася, значить, їй тепло…»
Коментувати
«…Можливо, якби повернутися назад, я щось би змінила. Виховувала б дітей, виходячи вже з сьогоднішнього досвіду. Однак тоді вони, напевно, не були б такими, якими є зараз».
Коментувати
«Але потім усе-таки залишилися. Просто в службі знайшлися люди, які сказали правильні для нас слова. І на даний момент я не шкодую, що ми залишилися. У нас тепер є така велика сім’я, яку ми хотіли і про яку мріяли. І зараз я вже не боюся відпускати дітей».
Коментувати
«Насправді моє ставлення до дітей одного разу змінила моя подруга. Я дуже часто їх критикувала. І вона раптом сказала: «А для мене мої діти — найкращі». І щось зі мною тоді відбулося...».
Коментувати
«Так, це — моя мама. Яка напередодні війни залишилася без матері — із сестрою, братом і батьком. Це в ній живе завжди. Вона ніколи нічого не просить, не вимагає, вона повний аскет. Коли не стало тата, вона більше не вийшла заміж. Один на все життя. Хоча різне в них було…».
Коментувати
«Свекруха — беззастережно, тому що сама дуже рано — в 14 років — залишилася сиротою. Для неї це дуже природно — допомагати дітям, яким погано. Вона дуже добра людина, і зараз завжди поруч з нами і з дітьми. А мій тато сказав так: «Якщо тобі це подобається, нехай буде так». І я йому дуже за це вдячна».
Коментувати
«…але не тільки через матеріальні проблеми. В одному з будинків була група дітей від восьми до шістнадцяти років, від яких пішли кілька батьків-вихователів. Іноді реальність перемагає. Бо не ми, батьки, диктуємо правила життя в сім’ї. Їх встановлюють діти. Але коли щось не виходить, то завжди краще визнати це і піти…».
Коментувати
«…він  втратив маму й осиротів. У Валіка є вже дорослі брати і сестра. І якщо вони вирішать боротися за возз’єднання з Валіком, ми теж навряд чи перешкоджатимемо. Вони спілкуються і з нами, і з дитиною. Психологи ведуть підготовчу роботу з усією нашою сім’єю, якщо раптом нам доведеться відпустити й Валіка».
Коментувати
«Дітей визначає і пропонує служба. Потім ми кілька разів їздимо в будинок дитини, спілкуємося з дітьми і тільки після цього приймаємо рішення. Право вибору є, якщо вже зовсім відчуваєш, що дитина не твоя. Але ми на цьому етапі ще ніколи не відмовлялися від дітей. Брали всіх, кого пропонувала нам служба. Уже потім, у процесі життя, такі розходження можливі. Це правда. І тут важко…».
Коментувати
«Я довго не міг наважитися на цей крок, бо саме Устим тримав. Але потім подумав, що в атмосфері нашої з дружиною відчуженості синові теж не дуже добре. Правда завжди краще. Ми не говорили про це. Я боявся почати сам».
Коментувати
«На цей момент діти йдуть з таких сімей, як наша, без жодної матеріальної підтримки і житла. У декого з них хоч і є житло, але повернутися до батьків-алкоголіків… навряд чи це вихід для молодої людини. Це вже остаточно травмувати людину без будь-якої перспективи впоратися із цим життям».
Коментувати
«У нас у родині всі дружні. Ну, дружба – це різновид любові. Якщо ми любимо, як ми вважаємо, але  не вміємо дружити, любов наша не повноцінна…»
Коментувати
«Властива мені жадоба до читання, навчання й пізнання світу — від них. Кожна людина, яку я зустрічаю на своєму шляху, мені цікава. Тим, як вона зачісується, варить суп, як пише статтю чи вимовляє слова. Тим часом я не вірю, що хтось може мене навчити чогось глобально… того, що я мушу зрозуміти сама».
Коментувати
«У нас у сім’ї досить напружені стосунки. Вони не знали про моє рішення. Я зателефонувала, коли вже була там. Батьки мене підтримали. Та коли почалися криваві події, вони мене тоді вже не відпускали».
Коментувати
«Але, як виявилося, не в усіх дітей батьки позбавлені батьківських прав. Тому вони в будь-який момент можуть повернутися у свою біологічну сім’ю. А діти зі статусом сиріт можуть піти на всиновлення. З нами ніби ж і говорили про це. Попереджали. Але, як виявилося, десь дуже глибоко в душі я все-таки не була готова до такого сценарію. Я хотіла взяти дітей і бути їм мамою від початку і до кінця».
Коментувати