ПРО ЛЮДЕЙ, ЯКІ ЖИВУТЬ ДЛЯ ІНШИХ

Відповіді

У кожному короткому ролику герої говорять про себе, про країну, про життя, страхи, сенси, пошуки, розчарування та головні відкриття

«Насправді, я пішла зовсім не тому… І своїм дітям, напевно, я дала би більше свободи, аби уникнути такого роду штампів. Також  можна,помилитися,  обираючи професію заради якогось блага… В моєму випадку це, слава Богу, не спрацювало, але я знаю дуже багатьох людей, які потім були змушені переробляти свій вибір»
Коментувати
«На той час не можна було просто піти в магазин і купити, наприклад, Біблію чи Євангеліє. Але деякі наукові журнали друкували уривки. І ось один такий уривок я ще в школі випадково прочитав у журналі «Техника молодежи». Потім ще й ще. Якогось моменту раптом зрозумів: те, що фізика описує як загадку Всесвіту, має відгадку в бутті Бога».
Коментувати
«Народження сина і фінансова нестабільність 1990-х змусили змінити фах. Пішов у правоохоронні органи. Продовжував вести секцію рукопашного бою. Мені завжди подобалося спостерігати за тим, як мужніють хлопці, як викристалізовуються їхні характери».
Коментувати
«Якщо й думаю про завтра, то тільки з точки зору власної психофізики. Я не дозволяю собі пуститися берега, адже в будь-який момент мені можуть зателефонувати... Але я нічого не можу у своєму творчому житті запланувати. У цьому сенсі я повністю залежна від дзвінка оцього мобільного телефона».
Коментувати
«Щоправда, були ролі, які мені вдавалися. Дзвінка піонерка, ведуча вистави — власне, грати себе. Коли вже мала визначатися з вибором, керівник студії багатозначно сказав: «Ви, безперечно, маєте вступати до театрального... на театрознавче відділення». Горю моєму не було кінця, і я пішла у філософи».
Коментувати
«Мені не цікаво працювати в бізнесі. Я міг би працювати на юридичну компанію, заробляти великі гроші і жити в садибі. Але мені це глибоко нецікаво. Тому що я помру і свої майнові досягнення я нікуди з собою не заберу. І навіть не факт, що вони дістануться дітям. Тому що в разі пожежі все може згоріти. І все життя даремно? Це не моє...»
Коментувати
«Моє життя таке, яке є, воно не даремне. Це я знаю. Це я розумію. Однак стосовно себе я не можу сказати, що це життя успішне. Своє життя я більш руйную, аніж будую»
Коментувати
«Виходячи з мого походження, освіти і того, чим займаюся, на мені лежить велика громадська відповідальність. Мені було б дуже сумно, якби ми з колегами за останні чотири роки не проїхали 32 міста України і не почули людей, які надихають...».
Коментувати
«Що відбувається з актором, який не грає? Він втрачає форму, деградує. Зневірюється в собі. Це страшно. Я знаю багатьох акторів, у яких від природи був талант, плюс дуже гарна освіта. Але ж не склалося. Вони зломлені. Ображені на весь світ. Зруйновані як особистості…»
Коментувати
«Мені близькі історії драматичні, які стосуються звичайних людей. Історії маленької людини на тлі великих подій. При цьому я абсолютно чітко відчуваю, що час мій минає. Хай як виставляють світло… І деякі мрії і ролі зникають разом із ним безповоротно…».
Коментувати
«В кожній країні — своя акторська школа. Крім якої є ще таке тонке поняття, як ментальність. Моя подруга в 23 роки виїхала в Америку. Вона каже: «Усе ОК, вивчила мову, адаптувалася, але я не розумію, про що вони жартують». Вони жартують на теми якихось фільмів і мультфільмів, які дивилися в дитинстві. І моя подруга почувалася поза контекстом. Але ж вона не акторка там».
Коментувати
«…завдяки спогадам, які нахлинули на сім’ю, я раптом довідався, що була Україна, був Петлюра, була Українська революція, українська автокефальна церква... Я опинився на передовій якогось невідомого фронту, котрий формувався від часів, коли українці ще тільки почали хотіти своєї незалежності».
Коментувати
«Ідеї фемінізму я сприйняла не тільки на рівні теорії, яку можна застосовувати в дослідницькій практиці, а  й на рівні системи цінностей, близької мені особисто. Я опинилася в комфортній для себе  ніші, де не було відмінностей між тим, як я живу, які цінності сповідую, та  тим,  які ідеї народжуються в результаті моїх наукових досліджень».
Коментувати

«В якийсь момент я, за натурою спринтер, зайшла в зону, де спринтери не живуть. Задихаються. І тепер — це марафон. Мені треба розраховувати сили, думати про ресурси, утримувати однодумців, не дозволяючи їм перегоріти».

Коментувати
«Церква для мене — це середовище, де божественне стикається з людським. Де Бог входить у людську культуру й виражає себе через інструменти людських комунікацій. Через науку в тому числі. Моє основне заняття — наука. Я історик. Для мене взагалі було б якось не дуже правильно займатися релігією як професією. Релігія — більше, ніж професія».
Коментувати
«Я не вожу хліб або гуманітарку дітям на передову. Хоча всяке буває ... Для мене очевидно, що цей період життя і досвід --- продовження моєї професійної діяльності у сфері захисту прав дітей. Просто в такій формі, в якій вона можлива зараз. Ну, не платять мені за те, що я їжджу по селах, шукаю дітей і щось там роблю ... Це те, на що в даних умовах, я заробляю сама ...»
Коментувати
«Бачу себе висококласним фахівцем, лікарем. У мене буде щаслива сім’я. У мене були можливості залишитися за кордоном. Мені там пропонували і реабілітацію, і навчання в кількох країнах. Я свідомо залишилася тут. Це було моє відповідальне рішення».
Коментувати
«Почула випадково її голос. Він мене вразив. Це була ніч одного з найскладніших періодів мого життя... До ранку я вже знала все про цю співачку. Послухала два альбоми, подивилася її єдине інтерв’ю... І подумала: ну чому в нас у всіх театрах іде вистава про Едіт Піаф?!.. Але... уже не зможу її зіграти. Я її переросла…».
Коментувати
«Він був професором історії у Львівському університеті, дуже шанованою людиною. На жаль, я дуже мало його знала через складні сімейні відносини. Але мама розповідає, що, коли мене принесли додому з пологового будинку, Ярослав Павлович Кісь дуже зрадів і промовив: «О, Оксаночка буде істориком, якщо мої сини не захотіли продовжити справу мого життя».
Коментувати
«…що у тебе більше поганого настрою, ніж хорошого, якщо можеш дати людям тільки негатив, то все — на цьому потрібно закінчувати. Я проти того, щоб пенсія у акторів була в шістдесят років. Апарат всередині — він же теж має термін придатності. Нервова система, миттєве збудження, коли ти виходиш на сцену і починаєш працювати...».
Коментувати