Поділитись в соц мережах:
«Насправді, я пішла зовсім не тому… І своїм дітям, напевно, я дала би більше свободи, аби уникнути такого роду штампів. Також можна,помилитися, обираючи професію заради якогось блага… В моєму випадку це, слава Богу, не спрацювало, але я знаю дуже багатьох людей, які потім були змушені переробляти свій вибір»
Поділитись в соц мережах:
«На той час не можна було просто піти в магазин і купити, наприклад, Біблію чи Євангеліє. Але деякі наукові журнали друкували уривки. І ось один такий уривок я ще в школі випадково прочитав у журналі «Техника молодежи». Потім ще й ще. Якогось моменту раптом зрозумів: те, що фізика описує як загадку Всесвіту, має відгадку в бутті Бога».
Поділитись в соц мережах:
«Народження сина і фінансова нестабільність 1990-х змусили змінити фах. Пішов у правоохоронні органи. Продовжував вести секцію рукопашного бою. Мені завжди подобалося спостерігати за тим, як мужніють хлопці, як викристалізовуються їхні характери».
Поділитись в соц мережах:
«Якщо й думаю про завтра, то тільки з точки зору власної психофізики. Я не дозволяю собі пуститися берега, адже в будь-який момент мені можуть зателефонувати... Але я нічого не можу у своєму творчому житті запланувати. У цьому сенсі я повністю залежна від дзвінка оцього мобільного телефона».
Поділитись в соц мережах:
«Щоправда, були ролі, які мені вдавалися. Дзвінка піонерка, ведуча вистави — власне, грати себе. Коли вже мала визначатися з вибором, керівник студії багатозначно сказав: «Ви, безперечно, маєте вступати до театрального... на театрознавче відділення». Горю моєму не було кінця, і я пішла у філософи».
Поділитись в соц мережах:
«Мені хочеться показати своїм дітям, що таке сім’я, хочеться переконати їх у тому, що сім’я — це класно. Щоб вони знали, що мама — це найближча людина, яка тебе пожаліє, приголубить, поцілує на ніч... Казку почитає. Усе тобі віддасть. Вони цього ще не знають».
Поділитись в соц мережах:
«Мені не цікаво працювати в бізнесі. Я міг би працювати на юридичну компанію, заробляти великі гроші і жити в садибі. Але мені це глибоко нецікаво. Тому що я помру і свої майнові досягнення я нікуди з собою не заберу. І навіть не факт, що вони дістануться дітям. Тому що в разі пожежі все може згоріти. І все життя даремно? Це не моє...»
Поділитись в соц мережах:
«Моє життя таке, яке є, воно не даремне. Це я знаю. Це я розумію. Однак стосовно себе я не можу сказати, що це життя успішне. Своє життя я більш руйную, аніж будую»
Поділитись в соц мережах:
«Виходячи з мого походження, освіти і того, чим займаюся, на мені лежить велика громадська відповідальність. Мені було б дуже сумно, якби ми з колегами за останні чотири роки не проїхали 32 міста України і не почули людей, які надихають...».
Поділитись в соц мережах:
«Мені було 16 років, і я вже була захоплена журналістикою, коли стався конфлікт навколо острова Тузла. Тоді в моє Богом забуте місто Керч — між двох морів — приїхали журналісти різних українських і російських видань і телеканалів. Отоді я вперше гостро відчула різницю у висвітленні тієї самої події журналістами двох країн».
Поділитись в соц мережах:
«Що відбувається з актором, який не грає? Він втрачає форму, деградує. Зневірюється в собі. Це страшно. Я знаю багатьох акторів, у яких від природи був талант, плюс дуже гарна освіта. Але ж не склалося. Вони зломлені. Ображені на весь світ. Зруйновані як особистості…»
Поділитись в соц мережах:
«Мені близькі історії драматичні, які стосуються звичайних людей. Історії маленької людини на тлі великих подій. При цьому я абсолютно чітко відчуваю, що час мій минає. Хай як виставляють світло… І деякі мрії і ролі зникають разом із ним безповоротно…».
Поділитись в соц мережах:
«В кожній країні — своя акторська школа. Крім якої є ще таке тонке поняття, як ментальність. Моя подруга в 23 роки виїхала в Америку. Вона каже: «Усе ОК, вивчила мову, адаптувалася, але я не розумію, про що вони жартують». Вони жартують на теми якихось фільмів і мультфільмів, які дивилися в дитинстві. І моя подруга почувалася поза контекстом. Але ж вона не акторка там».
Поділитись в соц мережах:
«…завдяки спогадам, які нахлинули на сім’ю, я раптом довідався, що була Україна, був Петлюра, була Українська революція, українська автокефальна церква... Я опинився на передовій якогось невідомого фронту, котрий формувався від часів, коли українці ще тільки почали хотіти своєї незалежності».
Поділитись в соц мережах:
«Ідеї фемінізму я сприйняла не тільки на рівні теорії, яку можна застосовувати в дослідницькій практиці, а й на рівні системи цінностей, близької мені особисто. Я опинилася в комфортній для себе ніші, де не було відмінностей між тим, як я живу, які цінності сповідую, та тим, які ідеї народжуються в результаті моїх наукових досліджень».
Коментувати 
