Поділитись в соц мережах:
«Він різний. Буває душевний, моральний, буває фізичний. Все залежить від того, як людина вміє з цим справитися і як уміє з цим жити…»
Поділитись в соц мережах:
«Мені потрібно, щоб мене всі залишили. Розійшлися, роз'їхалися ... Я навіть працювати з текстами, готуватися до вистав і зйомок можу, коли всі вже сплять. Тільки Бетсі може тут десь бігати ... Я у розібраному стані — сумна картина...».
Поділитись в соц мережах:
«Захиститися від усього неможливо ... Але я думаю, як би боляче не було, це все досвід. Урок, який потрібно засвоїти. Все, що не вбиває, робить нас сильнішими ...».
Поділитись в соц мережах:
«Однак не можна звинувачувати людей, які не хочуть про це чути. Тому що у них теж можуть бути свої можливості. А почути треба багато. Болю, злості, невисловлених ... Воно все сидить всередині у людей. Тому питати у людини тут, яка і сама ледве-ледве зводить кінці з кінцями: "А чому ти не розумієш переселенця з Донецька?" ... це не правильно. Не можна. Тому що людина сама може не мати необхідних розмірів сприйняття і співчуття. Тому потрібні професійні вуха».
Поділитись в соц мережах:
"…мені було також нестерпно боляче на Майдані зіткнутися з першими людьми, яким довелося вбити інших. Допомогти їм це якось сприйняти ... Мені було страшно бачити, як моє рідне місто захоплюють люди зі зброєю ... а міліція просто знімає це на телефон. .. мені було страшно і боляче приймати рішення -- не боятися ... мені було страшно, коли нас з Олексієм узяли в полон..."
Поділитись в соц мережах:
"Іноді мій біль поєднується з чужим, і я можу відчувати гостріше. Але в 2014-у році було дуже складно вибудовувати внутрішні кордони. Кожне нове чуже горе накладалося на інше ... Сьогодні я відчуваю все також гостро, але з'явилося відчуття, що моє тіло стало витривалішим. Я можу це витримувати. Я можу бути з цим болем. І я можу показувати іншим, як можна справлятися ... "
Поділитись в соц мережах:
«Бувають моменти, коли біль фізичний чи біль внутрішній стає такого масштабу, що ти ні про що не думаєш… ти думаєш тільки про те, щоб цей біль припинився. І якщо для того, щоб він припинився, потрібно, щоб припинився ти…»
Поділитись в соц мережах:
«Важко справляюся. Маю зачинитися у своїй кімнаті, щоб мене ніхто в цей час не бачив і ні про що не запитував. Мені не стає легше від того, що я поділюся своїм болем. Абсолютно. Я мушу все пережити на самоті».
Поділитись в соц мережах:
«Однак воно дано тобі не для того, щоб ти його витрачав, розпилював…Воно тобі необхідне, щоб ти міг використати це життя для ретрансляції, щоб ти міг щось дати світові»
Поділитись в соц мережах:
«…Як люди втрачали розум від цього душевного болю. Тому що, якщо тобі нікуди бігти назовні, багато хто намагається бігти всередину. І тоді відбувається створення такого внутрішнього конструкта, в якому вона ховається. Стає тим, з ким ти вже не можеш вступити в контакт»
Поділитись в соц мережах:
«Я поганий приклад. Навіть для своєї команди, якій я постійно говорю, що потрібно працювати з психологами. Але я не працюю. Був лише один етап, коли моя подруга сказала: "Леся, стоп-стоп-стоп! Ти чому так швидко заводишся?" Я пішла до психолога. Але зрозуміла, що ще не готова говорити. Він теж це зрозумів».
Поділитись в соц мережах:
«Можна багато говорити про те, як впоратися з собою ... але коли ти опиняєшся з цим почуттям наодинці в темній кімнаті, ти забуваєш все рецепти ... Але я вже навчилася тому, що кожен біль - це якесь переродження..
Поділитись в соц мережах:
«Ми створили групу родичів у Вайбері. Хто б із родичів хлопців не отримав листа звідти, для нас усіх це велика радість. Усі пишуть, вітають. Ну, і коли зовсім накриває, то я можу вилити туди всі свої емоції. А потім... попросити пробачення за свою хвилинну слабкість».
Коментувати 
