«Я насправді за легалізацію грального бізнесу, і це правильна ініціатива уряду. Та тільки знову виходить, що місцеве самоврядування обійшли. Децентралізація — це справді не тільки гроші, а й повноваження».
«Місто, фактично, фінансує левову частку програм поліції. І, увага: не може додзвонитися до тієї ж таки поліції, коли йому потрібна допомога розігнати якесь незаконне будівництво».
«Щороку перед прийняттям бюджету з нас починали видушувати всі соки. Петро Олексійович теж дуже цим любив займатися. Але в чому тоді децентралізація, якщо щороку перед прийняттям бюджету мери міст мають ходити й принижуватися?»
«Зараз НАЗК перебуває у стадії реформування, ми готуємо нову структуру, щорічну оцінку працівників Агенства. Все це в комплексі має привести до очищення НАЗК».
«Місцеве самоврядування не підвладне партії, уряду або президентові. Не треба будувати ще одну КПРС чи Партію регіонів. Ми всі чудово знаємо, до чого це одного разу призвело».
«Бо з моменту формування української партійно-політичної системи на початку 1990-х років український політикум користується плодами «Сухаревської конвенції» відомого Шури Балаганова, відповідно до якої шахраї успішно поділили територію країни на частини, і кожний обробляв свою електоральну ниву».
«Кожен президент пише свою програму. Або йому пишуть…Що робити, всі приблизно розуміють. Питання в тому, що за 27 років ніхто не прописав, як це зробити. Ну, однозначно, не тому, що зовсім дурні, а тому, що зобов’язані. Своїм спонсорам, друзям, родичам…»
«Я знаю, яким є смак влади, і точно не належу до людей, які її жадають. Знаю, які загрози несе влада для особистості, які ставить перед нею виклики й етичні дилеми. І тому похід у владу завжди має бути усвідомленим вибором. Тому мені дуже важко зрозуміти людей, які кажуть: “Я хочу бути народним депутатом» або “Я хочу бути міністром». А навіщо?»