Поділитись в соц мережах:
«Вистрелити, вдарити, штрикнути ножем можуть кого завгодно й де завгодно. Але всім однаково страшно, що абсолютно ніхто за це не буде покараний»
Поділитись в соц мережах:
"Росія має годувати Крим і Донбас, підтримувати життя на цих територіях, а потім їх повернути. Крапка. А ми, зі свого боку, маємо приймати всіх, хто виїжджає звідти".
Поділитись в соц мережах:
«Розслідування практично зупинилося через зміни в законодавстві. Є елемент впливу третьої сторони на ДБР, куди мають передати справу розстрілів на Майдані».
Поділитись в соц мережах:
"Соціальна політика в нашій державі формально існує, з погляду змістів — ні".
Поділитись в соц мережах:
Повна відеоверсія інтерв`ю
Поділитись в соц мережах:
"... підпирати плечем громадські інституції повинні всі". Блискуче есе Євгена Сверстюка, в якому він говорить про те, що завжди є люди, готові підставити руки. Тому що все розсипається і розбивається, коли не вистачає рук, котрі всюди наводять лад. В нормальному суспільстві таких людей називають добропорядними громадянами. А коли щось не в порядку зі здоров'ям суспільства - їх називають героями ".
Поділитись в соц мережах:
«Дуже часто взагалі неможливо розрізнити хто це: бандит, поліцейський чи бізнесмен? Це — одна іпостась».
Поділитись в соц мережах:
«Все змінилося. Хтось сильніше, хтось менше. Хтось знаходиться в таких обставинах, що не може активніше проявити те, що з ним відбувається»
Поділитись в соц мережах:
«З погляду соціології, в нас узагалі дуже цікава країна. Власні перспективи люди оцінюють ліпше, ніж країни. І це — перманентна тенденція. Коли ми запитуємо: чи зміниться ваше життя на краще наступного року, більшість упевнена, що так. А якщо ми ставимо те саме запитання, але щодо країни, багато таких, хто вважає, що ситуація в країні зміниться на гірше».
Поділитись в соц мережах:
«На момент розвалу Союзу хаос у головах радянських громадян був настільки глобальним, що майже 90 відсотків, і навіть 57 відсотків у Севастополі, проголосували за незалежність України. Це був пошук бодай якогось порятунку, коли все навколо розвалювалося. Але далі постало логічне запитання: а який узагалі сенс у тому, що ми всі належимо до незалежної України?.»
Поділитись в соц мережах:
«Українці, безумовно, матеріалісти. У силі залишається тенденція: що бідніше суспільство, то воно більш матеріалістичне. 40% українців готові поступитися частиною своїх прав і свобод в обмін на підвищення добробуту. Хоча, зазначу, стільки ж, 40%, — не згодні!».
Поділитись в соц мережах:
«Не хочу, щоб мій син жив у приниженні. Системою, людьми, обставинами... Адже всі поруч. Олег Сенцов, моряки... Жити і знати, що хтось у будь-який момент може змінити твоє життя. Без твоєї згоди. Рабство несе багато горя. Воно підходить непомітно. Хтось стає рабом грошей. Хтось — компромісів. Рабів до раю не пускають…».
Поділитись в соц мережах:
«Певним індикатором ставлення суспільства до цих процесів є показник ставлення до того, щоб дозволити вільний продаж зброї. 80% українців — проти. Тобто люди цього бояться. У той самий час ми запитували про можливість самосуду. Стабільні 10%, які виправдовують самосуд, в Україні є. І це досить багато...».
Поділитись в соц мережах:
«Значно збільшився відсоток людей, готових давати гроші на різні громадські потреби. Стабільно близько 40% українців займаються такою добродійністю, а раніше, до Революції Гідності, було близько 25%. Але, знаєте, це все ж такий собі новий патерналізм».
Поділитись в соц мережах:
«Тому що наше суспільство ще слабко чує… З моменту Празькой весни 68-го до Гавела минула певна кількість років… Так, і ми ще маємо визрівати»
Коментувати 
