Поділитись в соц мережах:
«У вас не буде вашого творчого натхнення, якщо не буде елемента конструктивної агресії, який вас підійме і приведе у точку, де ви працюватимете»
Поділитись в соц мережах:
«Стас завжди мудро розподіляв ролі і планував репертуар для розвитку театру, а не для того, щоб потішити самолюбство дружини-акторки. Тому, коли він переходив художнім керівником до Театру Франка, я принципово вирішила залишитися в Молодому. Адже не всім людям зрозуміло, що в мене може бути своя внутрішня позиція, своє відчуття театру й себе в театрі».
Поділитись в соц мережах:
"Причому я не хочу сказати, що московська матриця несприйнятна в очах Бога. Я не маю права таке казати. Я цілком довіряю духовній літературі, яка описує великі прояви духовності в Московському патріархаті, в Росії... Ми всі створені Богом. Я не буду ламати їх матрицю, але я не хочу, щоб ламали нашу".
Поділитись в соц мережах:
"…а в тому, що я не можу прийняти, коли ієрархія Московського патріархату не піднімається, коли вся аудиторія вшановує героїв, які загинули. Це означає, що ця ієрархія не є представником українських православних в Московському патріархаті. А навпаки -- є представником російських -- в Україні"
Поділитись в соц мережах:
«Але ще я зараз дуже чітко усвідомлюю, що не варто марнувати своє життя на якісь сварки, образи, злість... Це важливо тому, що життя дуже швидко минає. І потім буде прикро, що не встиг щось головне сказати близькій людині, зробити корисне не встиг…».
Поділитись в соц мережах:
«…коли стрелківці входили в Донецьк… Як вони взагалі у Слав`янську опинилися? Держава нічого не робила. Зрозуміло, що вона була слабка… Але ці помилки. І зараз ми знаходимося у стані, в якому знаходимося… і не можемо без розслідування відповісти на всі питання»
Поділитись в соц мережах:
«А тепер ми постійно чимось зобов`язані. Ми маємо говорити українською мовою. Ми повинні досконало знати історію. Ми відповідальні за те, що Росія захопила наші міста. Ми повинні, повинні, повинні ... Нас потрібно інтегрувати, рятувати, звинувачувати ... що завгодно. Але головне -- нас відділяють від України. І це страшно. Тому що ми відчуваємо, що ми -- Україна. І для нас це важливо. І ми не розуміємо, чому ми постійно маємо це доводити ... Сотні цивільних заручників потрапляють в полон ... люди продовжують вивішувати українські прапори ... Невже це нічого не означає? ...»
Поділитись в соц мережах:
«У Слов'янську був перевалочний пункт. Звідти людей розподіляли - кого на Одесу, кого на Київ ... Доводилося по кілька днів перечікувати. Для цього поставили стаціонарні вагони на колію і селили туди людей. Але в тих вагонах не було світла ... Взагалі. Тобто людей витягли з сирих темних підвалів і поселили туди ж - у темряву. Ну як так? ... Люди і так у стресі ... квартири розбиті ... діти плачуть ... старі тільки і питають: "а коли ми повернемося додому? ..."
Поділитись в соц мережах:
«Я справді жила абсолютно звичайним життям. Виховувала молодшу дитину, займалася своїми справами і, так, вела в ЖЖ модну сторінку. Коли почався Євромайдан, я проігнорувала цю подію. Я вже брала участь в одній революції — 2004 року, але…».
Поділитись в соц мережах:
«В Україні кожна людина, що працює на державу, сприймає себе як частина державної інституції. Проблема в тому, що правоохоронні органи і суди не повинні сприймати себе частиною держави. Вони повинні захищати право. І ставати на бік людей, коли бачать, що влада виявилася деспотичною. Вони взагалі повинні ставати першими проти наступу влади на свободу, права людей, пресу ... Вони мають про це кричати і позначати кордони для влади».
Поділитись в соц мережах:
"Але тема настільки емоційно складна, що видно, як у людей не вистачає сил довго підтримувати цю хвилю ... Як люди починають злитися, мовляв, скільки можна ... Тому в суспільстві ця тема йде якимись хвилями. Інтерес і бажання допомогти змінюються апатією і агресією".
Поділитись в соц мережах:
«20 лютого…Я добігла довгим коридором «Жовтневого» до місця, де репетирувала в дитинстві танцювальні етюди. Там на той момент був медпункт. Стояв їдкий запах аміаку. На підлозі лежало троє поранених. Я підбігла до одного, а мені кричать: «Уже не треба». До другого…не треба…третій іще ворушився. Лікар поставив йому крапельницю і сказав мені й іще якомусь хлопцеві винести пораненого. Ми понесли…».
Поділитись в соц мережах:
«Навіть якщо процедура недосконала, а комісія упереджена, участь достатньої кількости підготовлених і конкурентоспроможних кандидатів мінімізує шанси для проходження непрофесійних і непорядних людей “за домовленістю». Я можу про це стверджувати на власному прикладі. Торік я брав участь у конкурсі на посаду категорії “А” — голови Національної служби здоров’я…».
Поділитись в соц мережах:
«Адже наш внутрішній світ повен конфліктів, таємниць, бісів... І після сорока ми вже саме такі, які є. Ми не готові підлаштовуватися під когось, вдавати... Або на все готові, бо остаточно зломлені. І це зовсім різні жіночі долі й історії».
Поділитись в соц мережах:
«Але треба розрізняти природу церкви (її основу) та її адміністративні структури. Те, що всередині церкви створює людина, апріорі недосконале. Воно рано чи пізно ламається. Щоб полагодити поломку, її треба виявити. А отже, можлива критика адміністративних структур і певних аспектів церковного життя».
Коментувати 
