«Але це не гарантує ніякої безпеки, адже, вивчаєш ти санскрит чи ні, той самий поліцейський, який сьогодні підкинув наркотики журналісту Голунову, завтра підкине їх тобі».
«Всі наступні події, чи то Донбас, Сирія чи Венесуела, — це спроби Путіна підвищувати ставки на зовнішньополітичному контурі, відіграючи можливість повернення до предметного розгляду кримського питання».
«Цей підхід не приведе до позитивного результату. Політика умиротворення з диктаторами ніколи не працює. Вона працює тільки в певний період, коли диктатор може вдати, що йде на компроміс. Але потім — забиратиме з відсотками».
"На сьогодні офіційне слідство замкнулося на Левіні, якого немає в Україні. У результаті, справу Левіна/Мангера виділено в особливе провадження. Розслідування призупинили. Юридично все оформлено так, що в будь-який момент спливе термін можливості притягнення Мангера до відповідальності".
«Це дозволить отримати додатковий ступінь захисту від агресора. У майбутньому притягти до відповідальності винних у вбивстві тисяч українців на Сході. І ця можливість переважує всі ризики, про які говорять опоненти ратифікації».
«В Україні кожна людина, що працює на державу, сприймає себе як частина державної інституції. Проблема в тому, що правоохоронні органи і суди не повинні сприймати себе частиною держави. Вони повинні захищати право. І ставати на бік людей, коли бачать, що влада виявилася деспотичною. Вони взагалі повинні ставати першими проти наступу влади на свободу, права людей, пресу ... Вони мають про це кричати і позначати кордони для влади».
«У нас до сьогоднішнього дня пишуть, що право -- це закони, які пише держава. Тобто право -- це те, що дала держава. А в західному суспільстві право -- це те, що існує незалежно від держави. Права людини існують незалежно від волі державних інституцій. У Штатах з початкової школи вчать: "Я громадянин і маю права, а ви - державні органи, обмежені моїми правами"