Поділитись в соц мережах:
"Сьогодні відбувається екзистенціальна боротьба добра зі злом. Зло хоче нас переконати, що ми повинні відповісти агресією на агресію. І я дуже боюся бути неадекватним. І якби переді мною зараз сидів солдат, який воював на сході, знаєте, я б не зміг філософствувати при ньому... Тому що коли ти наставляєш автомат і цілишся, ти не можеш собі сказати "Я люблю цю людину...". Однак для мене рятівною була думка одного учасника АТО на моєму семінарі..."
Поділитись в соц мережах:
"... Люди, які просиділи кілька років у неймовірно важких умовах, не розуміючи, чи взагалі вони житимуть ... після звільнення потрапляють в епіцентр уваги суспільства, журналістів ... У них намагаються розпитати все до найдрібніших подробиць. І одного разу я стала свідком, як хтось із журналістів із жалем вимовив: "Так що, вас там не катували? ..." Але навіть це -- хоч якась увага до їх проблем. Через деякий час -- настає тиша. Їх більше не бачать ... "
Поділитись в соц мережах:
«Ось влада намагалася активно маргіналізувати Майдан. Зі своєю стабільною зарплатою я могла прекрасно стояти осторонь і постити «луки». Чисто гіпотетично. Тепер у мене є менше. У тому числі й у професійному плані, але...».
Поділитись в соц мережах:
«Вони платять своїм болем, своєю безцінною жертвою за безвідповідальність мільйонів українців. Зараз все йде на виснаження ... Новини про нових загиблих --- вони такі ж жахливі, як і в 2014 році, як і під час Майдану ... Це ті ж самі смерті, обірвані життя, долі ... але ставлення більшості людей до цих втрат трохи інше ... »
Поділитись в соц мережах:
«... Розпочався мінометний обстріл, ми вибігли з приміщення, щоб подивитися, звідки обстрілюють. І один із підлеглих гукнув: «Сан Санич, туди не біжи, там небезпечно». Я розвертаюся, роблю п'ять кроків, і на те місце, куди я мав прибігти, прилетіла міна... Усвідомив усе тільки під вечір. Подякував бійцю»
Поділитись в соц мережах:
«У тому варіанті, в якому це відбувається в Росії – не дай Бог. Ніякими благими намірами це неможливо виправдати»
Поділитись в соц мережах:
«Діти ж не вибирають, де жити і як. Вони жили, ходили до школи .... і тут "бах" ... вийшло так, що ти залишився на одному боці, а твої друзі — на іншому ... Ніхто тебе не питає, їхати тобі або залишатися ... . Про які порушення прав тут взагалі уже можна говорити ...»
Поділитись в соц мережах:
«А нас стосується. Я розумію, що в нас хлопчики. І що вони обидва військові. Але, знаєте, я така мама, що якщо син скаже, що піде стрибати з парашутом, я не заборонятиму. Я стрибатиму разом із ним».
Поділитись в соц мережах:
«Навіть зараз ... хоч би як не хотілося казати, але сірник чиркнути на Балканах, — там усе почнеться по-новому... У Придністров'ї — те ж саме ... »
Поділитись в соц мережах:
«В 2014-му здавалося, що це можливо і що це може відбутися швидко. Зараз я не знаю…. Ситуація дещо стабілізувалась. На нас зараз ніхто не нападає. І йти вперед – це фактично йти на мирне населення… »
Поділитись в соц мережах:
«Звичайно, ми увесь час повертаємося до цієї теми, намагаємося знайти відповіді на якісь запитання. Але, напевно, ці відповіді є тільки в хлопців. Богдан сказав, що капітан порадив йому писати щоденник. Щоб він фіксував усе, що з ним відбувається. І він пише. Брат йому сказав: «Ти пиши, а ми потім видамо книжку твоїх спогадів».
Поділитись в соц мережах:
«Але на тому боці, як і на нашому, є будинки, в яких люди не живуть. Може, хтось не стримувався й стріляв по них, але ми так ніколи не працювали... Ми чудово розуміли, що там могли виявитися якась бабуся чи дідусь... мирні жителі... в яких, можливо, тут син або внук... »
Поділитись в соц мережах:
«...Та частина населення, яка була патріотичною, — вона стала ще більш патріотичною. Волонтери, журналісти, громадськість, бізнес, армія зуміли зупинити просування добре навченої й оснащеної армії»
Поділитись в соц мережах:
«Юристи, які ввійшли в групу, віддаються своїй роботі повністю. І це виключно російські та кримські фахівці. Микола Полозов каже, що це перший випадок у юридичній практиці Росії, коли створено цілу групу з 30 юристів, яка дотримується єдиної лінії захисту. Коли ніхто не виїжджає за рахунок іншого».
Поділитись в соц мережах:
«Це діти і з сімей переселенців, і з сімей військових. У яких батько «одного прекрасного дня» вийшов з дому і не повернувся ... Це трагедія дитинства також пов'язана з війною, навіть якщо дитина ніколи не чула автоматної черги».
Коментувати 
