Поділитись в соц мережах:
«На прикладі наших хлопців виховуватимуть наступні покоління. Але не треба повторення. Вистачить того, що ми з вами росли на брехливих історіях та міфах. Устим був звичайним хлопцем. Зі своїми вадами».
Поділитись в соц мережах:
«Хто, чому і як діяв у цей трагічний час нашої історії. І вона потрібна обом сторонам. Щоб суспільство, перетравивши її, можливо, болісно, важко, але все ж таки дійшло якихось суголосних висновків. Інакше ми приречені жити в такій гібридній моделі, коли одна країна містить у собі два абсолютно різні суспільства, які відчувають, бачать країну по-різному…».
Поділитись в соц мережах:
«Всі дуже люблять розповідати про якусь третю сторону, російських, грузинських чи американських снайперів… Мені здається, це теж своєрідний захист від того, щоб визнати: українці вбивали українців. А так і було. Крапка. Але для багатьох це таке речення, яка не має звучати публічно…».
Поділитись в соц мережах:
«Я приблизно розумію, хто ще, окрім Януковича та його команди, знав про цей сценарій. Якщо ти знав про підготовку злочину й нічого не зробив, щоб його зупинити, то ти — співучасник. Тому всі, хто з боку Майдану знав про підготовку розстрілів, — винні».
Поділитись в соц мережах:
«Хто такий правоохоронець? У чому його пряма функція в системі? Як він повинен діяти у повсякденній і критичній ситуаціях? Як розуміти і виконувати свої прямі обов’язки? Тому що питання для правоохоронця, прокурора або судді не в тому, на чию сторону стати, а в тому, як максимально чесно і професійно виконати свої прямі обов’язки».
Поділитись в соц мережах:
«Можливо, я зараз валявся би у якійсь канаві, п’яний і розчавлений. Я ночами плакав, у тисячний раз передивлявся відео, а вранці вставав, відповідав на дзвінки, шукав спорядження, берці для таких самих хлопців на фронті...».
Поділитись в соц мережах:
«Бо там було небезпечно. Але реально боролися десятки, ну, може, дві-три сотні молодих людей. Що були кістяком. І саме там опинилися ті люди, котрі поставили ідею вище за себе. Чи був це юнацький максималізм? Так, був. Але було ще щось…».
Поділитись в соц мережах:
«Коли почалися події на Грушевського, я вже була активним волонтером. Працювала медсестрою в мобільній бригаді з лікарем.. Мене розбудили в Жовтневому палаці й сказали, що помер Нігоян. Тоді вперше стало страшно, тривожно, неприємно. Мирний Майдан перетворювався на щось інше».
Поділитись в соц мережах:
«Знаєте, я так часто про це розповідала, що в якийсь момент помітила: усі мої слова — однакові. І думки. А головне — запитання, які ставлять. Тому я вже звикла говорити про це якось вільно, особливо не заглиблюючись у свою підсвідомість і душу».
Поділитись в соц мережах:
«Мого сина вбили пострілом у голову. Тобто стріляли на ураження. У людину, котра не мала зброї. У хлопчика в блакитному шоломі. З відстані сорока метрів-- це було чітко видно. І це — злочин. Виконати злочинний наказ — злочин».
Поділитись в соц мережах:
«Я не думала, що буде війна на Сході. І від цього дуже боляче. Але все-таки в багатьох людей прокинулися почуття до України. Напевно, у цьому сенс. Однак усі реформи ідуть якось дуже повільно. Молодь їде з країни, бо погано з роботою, низькі зарплати, на які просто неможливо вижити».
Поділитись в соц мережах:
«Я тільки чую і намагаюся витягти інформацію про укладені фінансові договори з людьми, які дають слідству свідчення. Про них щось там розповідає військовий прокурор Матіос. Але я хочу знати --- що це за люди? Скільки вони заплатили? Про що вони розповіли? Мені здається, що закриватися і говорити "ви туди не лізьте" в разі Євромайдану не проходить».
Поділитись в соц мережах:
«Я якось заспокоїлася. Я вже не така, як тоді. І здоров’я в мене не таке. Просто та травма мене сильно приземлила. Після цього дуже швидко подорослішала. І зараз не лізу під кулі, як тоді. Той запал уже зник. І на цьому своєму життєвому етапі вже по-іншому допомагала б».
Поділитись в соц мережах:
«Увесь 2013-й медіа говорили про загрозу фашизму в Україні. Партія регіонів водила антифашистські марші, а Савік Шустер у травні присвятив цій темі цілу передачу. Тобто процес маргіналізації і дегуманізації можливого протесту влада розпочала задовго до Майдану. Із протестувальників робили «нелюдів», яких не шкода, які тільки заважають громадському порядку, і яких, раптом що, можна вбити…».
Поділитись в соц мережах:
«На Майдані давно були мої друзі. Тому коло спілкування було сформоване. Ми називали нашу компанію «бочка». Тоді були бочки, біля яких усі грілися. Це таке незвичайне місце в моїй душі, особливий спогад про Майдан. Але багато хлопців відразу після Майдану поїхали в АТО. І загинули. Після цього стосунки напружені. Це важко пояснити»
Коментувати 
