Поділитись в соц мережах:
«Бо для цілого ряду військовослужбовців із першої по шосту хвилю, за службовим обов'язком, був зобов'язаний бути прикладом. Для офіцера, сержанта й рядового. Щоб не зруйнувати їхні надії»
Поділитись в соц мережах:
"...при всій гріховності нашої... всій плутанині добра і зла, всіляких пороків... І тому така страшна нескінченна агресія проти нас..."
Поділитись в соц мережах:
«Зараз тільки і питають, а коли наступна поїздка. Вже - зміни. Уже не бояться ні Карпат, ні Львова, ні Києва ... Це питання вже знято. Етап пройдено. І це те, що зробили просто люди своїми горизонтальними зв'язками. Але в чому проблема? Ми на всі ці поїздки - в табори, санаторії, екскурсії -збираємо гроші скрізь. Всі можливі меценати, бізнесмени ... повзаєш, до кого тільки можеш. Ясно, що в розумних рамках і без політичної символіки ...»
Поділитись в соц мережах:
"Коли захоплювали обласну адміністрацію, я прийшла робити стрім від Євромайдану. І поруч був хлопець з луганською гвардії. Ми впізнали одне одного, тому що він луганчанин, я -- луганчанка, увесь інший натовп складався з невідомих нам людей. Він знімав з даху якісь машини. Він дав мені руку, щоб я могла піднятися. І ми спина до спини робили свої стріми. Я для Києва, він - з якимись коментарями про Росію ... "
Поділитись в соц мережах:
«Я розумію всі складнощі міжнародних відносин, але мені здається, що це принциповий момент -- називати речі своїми іменами. Оскільки потім щось забувається, стирається, підмінюється, нав'язується ... Я дивлюся соціологічні опитування, де у людей запитують: з ким воює Україна? Ви думаєте всі говорять, що з Росією? Дуже різні відповіді ...»
Поділитись в соц мережах:
«Один хлопець, —ну це очевидний був приклад, — після першого бою дуже закомплексував... мовляв, усе, я далі воювати не можу, бо я боюсь... Я пояснив йому, що страх — це нормально... »
Поділитись в соц мережах:
«Це означає, що ми звільнилися від тягаря старої сировинної економіки. Однак із цієї тези абсолютно не випливає, що ми можемо відмовитися від територій, а особливо — від людей. Я далека від думки, що всі, хто там залишився, — проти України…»
Поділитись в соц мережах:
«Це ми, що переживали це все… Ми це бачили, брали участь у супротиву, який формувався тоді без держави…Ми бачили, як держава кидала, йшла… це наш біль і ми його несем»
Поділитись в соц мережах:
«…Що він державний діяч? У Донецьку і Луганську не вирішили. Іншими словами, було ручне управління, ми були наче сліпі котенята… не було нічого. Тому, природно, питання залишаються… хтось же повинен відповісти…»
Поділитись в соц мережах:
«Кожен по-своєму пережив цю рану. Кожен по-своєму її прийняв. Хтось сильніше і готовий встати з ліжка в госпіталі і повернутися на схід. Хтось зломлений і взагалі не знає, де тепер його місце ... Це настільки важко і індивідуально. У кожного були свої мета і сенс, коли він йшов на війну. І ті, хто їх втратив, переживають великий біль ... »
Поділитись в соц мережах:
«Звичайно, я втратила фінансово. Але не втратила головного — себе. А в Києві дотепер знімають російські серіали з російськими акторами в головних ролях. Це коли ти стоїш і розумієш, що в тебе нібито такі самі руки й ноги, здібності... Але чомусь твій гонорар на кілька нулів менший, ніж у людини, яка приїхала з Москви...».
Поділитись в соц мережах:
«... Напевно, це те, що повинно було статися. І тут невинних немає. Винне і населення сходу, і політики, які не проводили там українізацію. І сьогодні вона не потужна. Ось це дивує. Війна почалася чотири роки тому, а на сході України досі не відчувається якоїсь потужної української інформаційної машини. Чому її туди не везуть? .. »
Поділитись в соц мережах:
«У мене таке запитання. Там гори. Та один батальйон там би забурився, і його нічим звідти не викуриш... Може, й Донбасу б не було... Злякалися кров пролити? А тепер ми що, мало крові пролили? ...По-моєму, вже перебір... Лідера не було. Якби був, він би дав команду».
Поділитись в соц мережах:
«На певний час, так, мені треба повернутися додому, щоб навести там лад... Може, я ще чогось не осмислив ... не зрозумів ... але на душі, звісно, кішки шкребуть ... »
Поділитись в соц мережах:
«…ніж своїми рідними. Були такі випадки, коли я публікувала щось подібне, і знаходився дуже завзятий коментатор. Буквально через тиждень він же писав мені в «лічку»: «А допоможи мені знайти бронік для брата». І так хотілося нагадати цей наш минулий дискурс про «кому це треба, нехай самі розбираються». Але я стримувалася».
Коментувати 
Потрясающая женщина, такая нежная и миниатюрная. Умеет перевоплощаться с лёгкостью и играть совершенно разноплановые роли! Люблю смотреть фильмы с участием Риммы Зюбиной. В театре интересно очень наблюдать, роли разные, Римма всегда на высоте! Спасибо Вам большое, за Ваше творчество и за то, что Вы прекрасная актриса. Желаю Вам самых интересных и лучших ролей!!