Поділитись в соц мережах:
«Він різний. Буває душевний, моральний, буває фізичний. Все залежить від того, як людина вміє з цим справитися і як уміє з цим жити…»
Поділитись в соц мережах:
«Мені потрібно, щоб мене всі залишили. Розійшлися, роз'їхалися ... Я навіть працювати з текстами, готуватися до вистав і зйомок можу, коли всі вже сплять. Тільки Бетсі може тут десь бігати ... Я у розібраному стані — сумна картина...».
Поділитись в соц мережах:
"Люди взагалі не бачать альтернативи. Тобто чотири мільйони населення готові до самосуду в будь-якій ситуації. Це величезна армія людей. Ці люди в розпачі. Це зворотний бік абсолютно не діючих правоохоронної і судової систем. Вони абсолютно беззахисні. І це потенційна кінетична енергія наступної революції "
Поділитись в соц мережах:
«Нас підтримують і фінансово, і психологічно. Проект оплачує сім’ям комунальні послуги, помічницю, допомагає в дуже різних ситуаціях. Приміром, до нас зараз прийшли одразу четверо маленьких дітей. Так от ліжка, меблі, одяг на перший час — усе, що їм необхідно, купила ця міжнародна благодійна організація».
Поділитись в соц мережах:
«Тому ми також маємо давати шанс людям. Ми не повинні ні перед ким закривати двері і відбирати шанс для зміни. Саме тому церква проти страти. Як би жорстко система не обходилася з тими, хто потрапив до виправної установи, у них все одно залишається шанс почати нове життя. І це по-християнськи».
Поділитись в соц мережах:
«Вони платять своїм болем, своєю безцінною жертвою за безвідповідальність мільйонів українців. Зараз все йде на виснаження ... Новини про нових загиблих --- вони такі ж жахливі, як і в 2014 році, як і під час Майдану ... Це ті ж самі смерті, обірвані життя, долі ... але ставлення більшості людей до цих втрат трохи інше ... »
Поділитись в соц мережах:
Повна відео-версія
Поділитись в соц мережах:
«Не хочу, щоб мій син жив у приниженні. Системою, людьми, обставинами... Адже всі поруч. Олег Сенцов, моряки... Жити і знати, що хтось у будь-який момент може змінити твоє життя. Без твоєї згоди. Рабство несе багато горя. Воно підходить непомітно. Хтось стає рабом грошей. Хтось — компромісів. Рабів до раю не пускають…».
Поділитись в соц мережах:
«Але ця брехня не носить системного характеру. На ній як на основі не будується держава. І це також дає надію…»
Поділитись в соц мережах:
«Ми всі народилися в крові. Так відбувається. Як на індивідуальному рівні, так і на рівні нації»
Поділитись в соц мережах:
«У мене додаткові навантаження – у мого старшого сина синдром дауна. Вже двадцять років він із зламаним хребтом. Лежачий. Кожен день починається з нього. Я повинен встати, його перевернути… він учить мене любові…»
Поділитись в соц мережах:
«... Розпочався мінометний обстріл, ми вибігли з приміщення, щоб подивитися, звідки обстрілюють. І один із підлеглих гукнув: «Сан Санич, туди не біжи, там небезпечно». Я розвертаюся, роблю п'ять кроків, і на те місце, куди я мав прибігти, прилетіла міна... Усвідомив усе тільки під вечір. Подякував бійцю»
Поділитись в соц мережах:
«Я ж із Західної України, з невеликого містечка. Батьки завжди вказували на те, що я маю робити і казати, щоб люди нічого поганого не подумали. Завжди дуже негативно ставилася до цих настанов і робила навпаки. Так виявляла протест. А зараз я навчилася не реагувати на такі речі. І продовжую вчитися бути собою».
Поділитись в соц мережах:
«Народження сина і фінансова нестабільність 1990-х змусили змінити фах. Пішов у правоохоронні органи. Продовжував вести секцію рукопашного бою. Мені завжди подобалося спостерігати за тим, як мужніють хлопці, як викристалізовуються їхні характери».
Поділитись в соц мережах:
«Це позбавило б чиновника можливості приймати рішення і зобов’язало б виконувати інструкцію. Все. Жодних варіантів. Я взагалі проти якихось варіантів у держуправлінні. У приватному секторі — так. Там, де є ризик, де стартапи та інше».
Коментувати 
