Поділитись в соц мережах:
«Так, там задум був хороший, усе мало вийти... Але ніхто не очікував, що до нас у спину вийдуть росіяни. Туди були підтягнуті резерви ... тим самим послабили кордон, і так сталося, що вони вийшли в тил»
Поділитись в соц мережах:
"Мені більше подобається формула Конрада Аденауера, який ніколи не відрікався від Східної Німеччини. Який змирився з тим, що ця територія тимчасово втрачена. Проте він поставив собі на меті -- зробити Західну Німеччину такою привабливою, щоб східний німці самі захотіли об'єднатися".
Поділитись в соц мережах:
«Хлопці не знали, що ми приїдемо. Того дня було дуже багато преси. Ми стояли в кутку біля зали суду. Сказали, що ведуть хлопців. Четвірка, в якій був Богдан, ішла першою. Він ішов опустивши голову. Коли порівнявся зі мною, я його покликала... Він не очікував».
Поділитись в соц мережах:
«Це я кажу про себе, про полковника, якому не змогли повноцінно оформити документи. А що тоді казати про простого солдата чи сержанта, які просто йдуть і губляться в цій бюрократичній машині».
Поділитись в соц мережах:
«Але я не можу від цього нікуди подітися. Тому що все, з чим я перетинаюся, пов'язане з дитячою бідою. І не тому, що я її шукаю або вона там всюди. А тому, що там, де в сім'ї все добре, - ми туди не заходимо. Ми йдемо тільки туди, де є проблема. Тобто я говорю про проблеми»
Поділитись в соц мережах:
«Там стільки нюансів, шаблонів, міфів і бюрократії ... Правозахисники дійсно пролобіювали, щоб дітям видавали статус постраждалих від бойових дій. Це для того, щоб кількісно виміряти явище. Апріорі ми розуміємо, що це діти сімей переселенців, учасників АТО і точно всі ті, хто живе в зоні бойових дій. У Мінсоцполітики був дуже серйозний опір ...»
Поділитись в соц мережах:
«Просто емоції -- боже мій який жах .... ". Ти не можеш просто зрозуміти, як це все може бути ... заперечення ... примарні надії на те, що ось ще місяць і перемога ... і був момент, коли я просто вигоріла остаточно .... Добре, що знайшлися психологи, які витягли мене ...»
Поділитись в соц мережах:
«Це проблема, і її треба озвучувати. Суїциди... і, природно, не всі військовослужбовці святі. Можливо, в когось перемкне... візьме й кине гранату чи стрельне з автомата... Це може статися»
Поділитись в соц мережах:
«Увесь 2014-й рік я пробула в Києві. Ти щось намагаєшся зробити, щось з паперів намагаєшся вичитати ... Кількість поранених дітей, хтось кудись поїхав, втік ... а де сироти? У Росії, в Україні, в Криму ... І розуміння не виникає. Що таке дитина з контузією? .... Хто вона? ... Як це? ... Ми ж ніколи не стикалися з цим ... Я туди потрапила, познайомилася з сім'ями, з дітьми ... Зрозуміла, що ще не готова повертатися».
Поділитись в соц мережах:
«Все одно люди з того боку на інший будуть їздити, перевозити якийсь товар. Чи не простіше для держави було б усе це поставити в якесь нормальне законне русло?»
Поділитись в соц мережах:
«…про нього треба знімати, писати, сумувати за загиблими дітьми... Не випускати з інформаційного простору. Інакше в нас немає Криму. Тим паче немає, якщо ми тільки й можемо, що зловтішатися — «швидше б цей міст завалився» тощо. Тому ми їдемо в Крим попри критику колег, які закидають нам, що ми «підігруємо Росії, легітимуємо нову владу».
Коментувати 
