Поділитись в соц мережах:
«... Я власноруч виклав дві тисячі мін. Проїжджайте, будь ласка, хто захоче ...Навіть деякі волонтери приїжджали і привозили бійцям розграбовану контрабанду ... м'ясо, сигарети... Я ж розумію, звідки це... І якщо їхні руки це взяли, отже вони причетні до цього всього»
Поділитись в соц мережах:
«Є запитання... Чому ми не змогли розпізнати цю спробу раніше, до суїциду? Бачили ж, що він втупився у свій планшет, в іграшки якісь, стрілялки... Але він уже частково ізолювався від колективу... »
Поділитись в соц мережах:
«Але вони і до війни були. Хіба ми не знаємо про ситуації, коли матері народжували дітей і жили за дитячі гроші. Чи ми не знаємо про те, що в інтернатах живуть десятки тисяч дітей, у яких є батьки ... Ми говоримо про соціальні проблеми, які у нас роками не вирішувалися і не вирішуються зараз. І тепер на регіон, де такі ж проблеми були і є, навалилася ще й війна. Тому не треба робити круглі очі і говорити, що люди не такі ...»
Поділитись в соц мережах:
«Навіть через п'ять років війни складно уявити, що людину без підстав можна затримати і заховати. Десь тиждень ми ретельно стежимо за здоров'ям родичів. Особливо це стосується мам похилого віку. Ти можеш їй зателефонувати і отримати позитивну відповідь, що у неї все в порядку, що вона їла ... А коли уточнюєш, що ... розумієш, що їла вона чотири дні тому .... Тому я завжди раджу людям іноді піднімати голову і дивитися навкруги. Щоб не пропустити момент, коли твоєму сусідові або знайомому дуже погано ... "
Поділитись в соц мережах:
«... що, може, якось скінчиться цей конфлікт. Навіщо зайва кров? Непотрібна. Але потім — усе. Є противник — є робота на ураження. Без сорому і вагань».
Поділитись в соц мережах:
«Чоловік зайшов в Інтернет — і буквально відразу ми почули назви катерів, серед яких був і «Бердянськ», а отже й... Богдан. Я весь час повторювала: «Чому ніхто не дає команди повернутися назад?..» Чоловік заспокоював. Потім він сказав, що вже дали команду, і вони повертаються. І буквально відразу ж... їх обстріляли».
Поділитись в соц мережах:
«... Їхні життя обірвалися, коли я був їхнім командиром. Чому вони обірвалися?.. Може, в цьому є й моя вина... Чи довчив я їх ... допояснив... Одного хлопця розірвало... зовсім... Його тато приїхав у батальйон зі своїм сином... у конвертику ...в кишені... з ДНК печінки... оформляти документи»
Поділитись в соц мережах:
«Я не раз бачила сюжети, коли журналісти беруть інтерв’ю в людей, у будинки яких щойно влучили снаряди, у яких згоріла машина... І якщо, не приведи Господи, людина скаже «та від наших», починається методичне знищення чужої неправильної думки. Ну, й людини заодно. Розбитий будинок забуто, машину — теж...».
Поділитись в соц мережах:
«Армія теж не бездонна, і резервів там обмежена кількість. Тим більше було на той момент. Якщо рушили вперед, то це зовсім не означає, що ця ж сама військова частина здатна йти далі. Можуть бути незворотні втрати... На долю тих військових частин, які були в першому ешелоні, випало вдосталь. І я не впевнений, що їхніми силами можна було рухатися далі і брати Іловайськ».
Поділитись в соц мережах:
«Однак,звичайно, дуже важливо повернути людей, а не тільки території. А там різні люди живуть. Люди,які чекають на Україну,.. які зорієнтовані на Росію,… які писали доноси, катували, є просто індиферентні… І це проблема, пов`язана з деокупацією свідомості. І не лише там, але й тут… »
Поділитись в соц мережах:
«Я чудово знаю цей регіон, там жили всі мої предки…Це спеціально поширюється пропаганда, що це якась відповідь і люди вийшли… ніхто там не виходив. Проукраїнські мітинги збирали незрівнянно більше людей. Але приїздили автобуси з Ростовської області, питання: хто їх пропускав?»
Поділитись в соц мережах:
«Він зателефонував уночі і сказав, що росіяни їм поставили жорстку умову — визначитися. Зізнаюся, на той момент мені було однаково, яку клятву і якому народу він дасть. Аби тільки з ним нічого не сталося. Та син сказав, що він уже склав присягу і вдруге цього не робитиме».
Поділитись в соц мережах:
« Мені так ніхто і ніколи не відповів на питання: за що ми воюємо? Ми воюємо за територію чи за людей? Якщо за людей, то ми не можемо воювати з ними. Ми повинні воювати за них. На всіх фронтах»
Поділитись в соц мережах:
«Під час другого Майдану ми також були надто романтизовані процесами, які відбуваються в країні. Перемагали гарячі серця, а не холодні голови. Ми думали (і чекали), що тут і зараз відбудуться великі зміни. У результаті наша громадянська позиція увійшла в конфлікт з нашою професією».
Поділитись в соц мережах:
«…коли все залишилося там, коли пограбовано майно, коли залишилася квартира…все, що так чи інакше було пов`язано з твоїм життя»
Коментувати 
