Поділитись в соц мережах:
«Війна масштаб страшного ще посилила. Кількість загиблих на війні стирає все, що було раніше. Бо це болить саме зараз. Але не можна дозволити собі забути, чому ми зараз у цій точці і звідки в нас стільки загиблих. Треба постійно тримати це в голові, розкладаючи все по поличках».
Поділитись в соц мережах:
«Сама Росія як система життя завжди працює не інтенсивно, а екстенсивно…захоплюючи інші простори. Бачите, як вона розширювалась історично... Ви гадаєте, Північна Корея випадково з`явилась? Це теж, що потім сталося з Абхазією, Північною Осетією…Коли людина не важлива, коли народи не важливі»
Поділитись в соц мережах:
«Я вірю в Бога .... Але «туди йти не можна», в церкві треба надягати спідницю, а не джинси... Я взагалі все це пропускаю повз. Не знаю ... Нехай вибачать мене ... З самого дитинства я маю хорошу інтуїцію. І зараз в зоні бойових дій я дійшла до того, що свою інтуїцію я називаю божим відчуттям ...»
Поділитись в соц мережах:
«Я взагалі людина з таким дуже важким характером. Але я не вважаю за потрібне у когось просити вибачення за свій спосіб життя або вибір. У кожної людини купа помилок, проблем, якихось обставин ... Взагалі не можна людину сприймати якимось ідеалізованим чином. З одного боку у неї все добре, а з іншого - просто жахливо ...»
Поділитись в соц мережах:
«Властива мені жадоба до читання, навчання й пізнання світу — від них. Кожна людина, яку я зустрічаю на своєму шляху, мені цікава. Тим, як вона зачісується, варить суп, як пише статтю чи вимовляє слова. Тим часом я не вірю, що хтось може мене навчити чогось глобально… того, що я мушу зрозуміти сама».
Поділитись в соц мережах:
«Для мене ближче буддизм. Є відчуття, що людина не обмежується цим життям. Можливо, є якісь кармічні закони буття, за котрими живе людина. Але душі не існує. Це, напевно, не дуже популярне бачення світу, але воно цілком вписується в логіку мого мислення».
Поділитись в соц мережах:
«Вона триває в іншому вимірі, вже з іншою місією і ... якимись іншими світами ... Людина йде далі. І те, чого він тут досяг, дозволяє йому підніматися далі, на інший рівень ... Взагалі мені дуже прикро, якщо люди, зупинилися на якихось побутових моментах ... »
Поділитись в соц мережах:
«І коли щось треба робити, я приймаю рішення й відповідаю за них. Отож у цьому сенсі, мабуть, гонор є. А в решті… Я абсолютно спокійно спілкуватимуся з будь-якою людиною, не зважаючи на її соціальний статус. Я слухатиму її, і якщо ця людина говоритиме щось розумне, вчитимусь у неї. Але — так, ціну я собі знаю».
Поділитись в соц мережах:
«У нас у сім’ї досить напружені стосунки. Вони не знали про моє рішення. Я зателефонувала, коли вже була там. Батьки мене підтримали. Та коли почалися криваві події, вони мене тоді вже не відпускали».
Поділитись в соц мережах:
«... Філософи шукають відповіді ... Але для мене людина -- це перш за все самостійна особистість. У прийнятті рішень по відношенню до чого завгодно ... Як прибирати, як суп варити ... Це не про виключно інтелектуальну працю. Це про все ...»
Поділитись в соц мережах:
«Там стільки нюансів, шаблонів, міфів і бюрократії ... Правозахисники дійсно пролобіювали, щоб дітям видавали статус постраждалих від бойових дій. Це для того, щоб кількісно виміряти явище. Апріорі ми розуміємо, що це діти сімей переселенців, учасників АТО і точно всі ті, хто живе в зоні бойових дій. У Мінсоцполітики був дуже серйозний опір ...»
Поділитись в соц мережах:
«Багато людей сприймають мене як якийсь заряд, позитив, вічний двигун... І, можливо, моя місія взагалі в цьому. Дарувати людям надію. Якщо розкисну я, то багатьом близьким людям, які мене оточують, стане не дуже добре…».
Поділитись в соц мережах:
«Жодну подію я не можу переварити самостійно. Для мене важливо, щоб поруч був той, хто відчуває те ж саме, що і я. Хто бачить те ж, що і я. Хто розуміє те ж, що і я. Це не обов'язково чоловік. Це може бути просто близький друг, дитина чи щоденник»
Поділитись в соц мережах:
«Зато я дуже добре пам'ятаю всі свої поразки. І я не думаю, що з цього стану можна кудись в гординю впасти»
Поділитись в соц мережах:
«Я не знаю, чи буду я коли-небудь мати своїх дітей. Но кожний дорослий повинен наповнювати перш за все себе тим, чим можна було б легко ділитися з дитиною. Взагалі для мене діти - це люди. А не щось таке маленьке, що тобі потрібно обтісувати, обгортати і закльовувати "не можна". .. Ми точно недоотримали любові й уваги. Точно недоотримали сприйняття своїх емоцій, своїх почуттів ... промовляння їх..»
Коментувати 
