Поділитись в соц мережах:
«Це була вже переддипломна практика. Він проходив її на катері «Бердянськ», щоб потім стати командиром його екіпажу. На практиці вони постійно виходили в море, тому нічого особливого у виході 23 листопада теж не було…»
Поділитись в соц мережах:
«Після анексії Криму я зрозуміла, що я — не політик, я не керую цим світом і нічого не можу зробити з тим, що відбувається. Я — маленька людина. Але навіть якщо мене читають троє підписників у Фейсбуці, то я маю вплив на цих трьох людей. Того ж дня я написала, що відмовляюся зніматися в російських проектах. Я не уявляла собі, як після всього того, що сталося, можна вийти на майданчик і, наче й не було нічого обніматися. Хоча, свідомі люди є скрізь…».
Поділитись в соц мережах:
«Суди цього разу пройшли набагато швидше. Уже були перекладачі. І ще мені здалося, що і самі судові пристави, і працівники ФСБ, які супроводжували хлопців, краще ставилися до нас. Бо минулого разу, не встигнеш простягнути руку, її відразу відбивали...».
Поділитись в соц мережах:
«Пам’ятаєте обстріл Авдіївки торік, коли туди посунули колони волонтерів? А вже й не треба було. За чотири години МНС розгорнуло там усю необхідну екстрену допомогу. Електрогенератори, підвезення води... Держава заворушилася. Ми ж так довго цього чекали. І я прийняла цю нову для себе реальність. З радістю…».
Поділитись в соц мережах:
«Перший тиждень я все внутрішньо заперечувала. Мені так було легше. Хоча розуміла, що це реальність, що з нею треба щось робити... Спочатку це були тільки новини, потім нам почали телефонувати керівники інституту, штабу ВМС...».
Поділитись в соц мережах:
«Я добре пам’ятаю, як узимку 2017-го «Українська правда» дала матеріал міжнародної правозахисної організації про випадки сексуального насильства в Донбасі. Я отримала десятки листів і коментарів від громадян і докори від колег — мовляв, зараз не час про це писати. Терпимість до іншої думки досягла критично низької позначки».
Поділитись в соц мережах:
"Ці люди -- ті, хто вижив. Це люди, у яких було стільки сил, щоб пережити ці жахливі події. І не обов'язково, що їм усім потрібна реабілітація. Я люблю слово -- реадаптація. Їм дійсно потрібно заново адаптуватися до колишньої мирного життя. До нового себе. Вже в інших умовах і, по суті, в іншій країні ... А реабілітація потрібна тим, хто її попросить. І тут, на жаль, на державному рівні людям звертатися за допомогою нікуди і ні до кого".
Поділитись в соц мережах:
«Як це? А чому? ... Або - дитина з посттравматичним стресом: як це? Мені потрібно бачити цю дитину. Говорити з нею. Подивитися як вона ходить до школи. Подивитися на відносини, на беграунд ...»
Поділитись в соц мережах:
«Ми ж в інформаційному полі не чуємо цих цифр ... я особисто не знаю, як про це зараз говорити ... чесно ... дуже багато всього ... суперечливих емоцій ... змішано в одну купу ... Мені здається, що ми зараз цього не торкаємось, тому що ніхто не хоче відкривати очі на цей жах ...»
Поділитись в соц мережах:
«Дружба, любов до Батьківщини, любов до сім'ї, розуміння того, що їх треба захищати... Намагався донести до своїх підлеглих, що в солдатові насамперед треба розвивати внутрішні мотивуючі фактори»
Поділитись в соц мережах:
«Я дуже намагаюсь не засуджувати людей. Тому що ти бачиш лише верхній шар і ніколи не знаєш, що лежить під ним. Одна із таких нерозказаних історій про хлопчика, котрий живе на тій території…»
Поділитись в соц мережах:
«Адже річ навіть не в тому, наш Крим чи ні. Конфлікт стався в міжнародних нейтральних водах. Був наказ українського командування пройти з точки А в точку Б. І коли наші катери не отримали дозволу росіян іти далі, вони зробили розворот. Однак їх розстріляли в спину…Прицільно, у рубку, де був екіпаж».
Поділитись в соц мережах:
«... і чотириста гривень - живи. .. Якби були умови, коли людина б розуміла, що вона сама зароблятиме на своє життя, ні у кого не просячи, це б допомогло ... багато хто б зважилися на переїзд. При розробці подібних програм основне, про що ми часто забуваємо, - це людська гідність».
Поділитись в соц мережах:
«Я не хочу ображати якісь підрозділи та військові частини, але, повірте, обліку взагалі не було... І кудись зброя поділося, досі, мабуть, не можуть кінці з кінцями звести. Що по Україні гуляє безліч зброї — це сто відсотків. І якщо є зброя, то вона вистрілить, — це теж сто відсотків»
Поділитись в соц мережах:
«Приєднання територій можливо. Просто потрібно виконати дуже багато роботи по українізації регіону. Щодо діалогу з людьми, підтримки їх, виховання з них українців. У тих, кому цього не вистачає. Є різні люди. Потрібно і їм висувати умови ... »
Коментувати 
