Поділитись в соц мережах:
«Я віруюча людина. І до травми, і зараз. Бо мені дуже пощастило, що я вижила. І в цьому зіграло роль багато чинників. От якби хоч один елемент із цього ланцюжка випав, сталося б найгірше… Була зачеплена гілка сонної артерії, і важливими були секунди. Куля пройшла навиліт у сантиметрі від самої артерії».
Поділитись в соц мережах:
«Це була вже переддипломна практика. Він проходив її на катері «Бердянськ», щоб потім стати командиром його екіпажу. На практиці вони постійно виходили в море, тому нічого особливого у виході 23 листопада теж не було…»
Поділитись в соц мережах:
«Так, це — моя мама. Яка напередодні війни залишилася без матері — із сестрою, братом і батьком. Це в ній живе завжди. Вона ніколи нічого не просить, не вимагає, вона повний аскет. Коли не стало тата, вона більше не вийшла заміж. Один на все життя. Хоча різне в них було…».
Поділитись в соц мережах:
«Ніколи не можна йти проти своїх переконань. Мене завжди дивує, коли люди огульно кажуть: «Усі беруть, соціологи беруть...» Я тоді запитую: «А за скільки ви продали б своїх дітей?» Ображаються... Люди чомусь вважають, що дітей продавати не можна, а от себе — запросто. А що таке людина, як не її цінності, переконання, самоповага, зрештою?»
Поділитись в соц мережах:
«У мене дуже мудра мама. Вона ніколи ні за що мене не засуджувала. І вона ніколи нічого мені напряму не забороняла. Однак я дуже добре відчувала рамки дозволеного. І мені було важливо не впасти в її очах».
Поділитись в соц мережах:
«Від батька — до сина. Чоловіками не народжуються, а стають. І провідник у процесі цього становлення — чоловік. Погано, що це розуміння відходить, і традиція втрачає свою цінність. Більшість сучасних чоловіків застрягли на етапі «Юнак». Нескінченно самостверджуються, міряються машинами, будинками й іншим. Так і проживають життя, доводячи, хто крутіший».
Поділитись в соц мережах:
«Нам зараз фактично пропонують якусь абсолютно липову модель, супроводжуючи це фразами «от подивитеся, як вам буде добре, коли закон почне діяти».
Поділитись в соц мережах:
«Я назавжди запам'ятала книгу Хосейні "Той, хто біжить за вітром". Про війну в Афганістані очима маленького хлопчика. І там був момент, коли біженці платили хабарі радянським солдатам, щоб ті пропустили їх через кордон. Один із солдатів сказав, що хоче "ту жінку". І тоді батько хлопчика запитав: "У тебе є совість?" "Яка совість? Ми на війні" - сказав солдат. Відповідь батька мене вразила».
Поділитись в соц мережах:
«Я людина, яка одна виходила в чисте поле і починала робити те, що на той момент викликало несприйняття і спротив більшості. Те, що часто-густо туго сприймалося навіть у колі однодумців, поєднаних спільними цінностями. Мені пощастило: неодноразово у моїх руках виявлявся карт-бланш на побудову нових інституцій, надійна команда і підтримка..».
Поділитись в соц мережах:
«Після анексії Криму я зрозуміла, що я — не політик, я не керую цим світом і нічого не можу зробити з тим, що відбувається. Я — маленька людина. Але навіть якщо мене читають троє підписників у Фейсбуці, то я маю вплив на цих трьох людей. Того ж дня я написала, що відмовляюся зніматися в російських проектах. Я не уявляла собі, як після всього того, що сталося, можна вийти на майданчик і, наче й не було нічого обніматися. Хоча, свідомі люди є скрізь…».
Поділитись в соц мережах:
«…Є безліч способів платити жінці менше, а навантажувати більше. Навіть на рівні приготування чаю колегам в обідню перерву та миття посуду за ними. Не кажучи вже про те, що в суспільній свідомості саме на жінку лягає основний обов’язок із догляду за дітьми та їх виховання».
Поділитись в соц мережах:
«Кожен займався своєю справою. Хтось був волонтером, хтось готував їжу. Я була медиком-волонтером. Хлопці в переважно були в «сотнях». А ввечері збиралися, розмовляли... Ми переживали надзвичайне піднесення патріотизму. Я відкривала в собі такі речі, про які раніше й не здогадувалася. Раптом зрозуміла, як люблю Україну».
Поділитись в соц мережах:
«Свекруха — беззастережно, тому що сама дуже рано — в 14 років — залишилася сиротою. Для неї це дуже природно — допомагати дітям, яким погано. Вона дуже добра людина, і зараз завжди поруч з нами і з дітьми. А мій тато сказав так: «Якщо тобі це подобається, нехай буде так». І я йому дуже за це вдячна».
Поділитись в соц мережах:
«Однак система справді не змінилася. Вона в нас досі феодальна. І не тільки в поліції. Васал і сюзерен. Я даю тобі «дах», а ти мені — голоси. Така система відносин влади з регіонами гарантує місцевим васалам безпеку. Навіть у випадку, якщо їм хочеться когось убити».
Поділитись в соц мережах:
«Я дуже сподіваюся, що у мене вийде не думати про себе більше, ніж я роблю. Я точно не хочу бути якоюсь месією ... Але з іншого боку, я розумію, що за останні чотири роки є певні результати моєї роботи. І мені хотілося б навчитися їх не знецінювати. Для мене це теж велика проблема».
Коментувати 
