Поділитись в соц мережах:
«У них якась артельність… людина-гвинтик, у нас – індивідуалізм, кар`єризм. Через це немає артельності. І там це дозволило створити державу, систему, а тут це ніколи не дозволяло створити державу…кожен з нас – яскрава зірка, яка має свою точку зору. Ідея загального добра, про яку ми часто говоримо з блаженнішим Борисом Гудзяком, має стати ідеєю для об`єднання…»
Поділитись в соц мережах:
«Тепер носіями знань є дуже молоді люди. Знання стало іншим, воно не будується на життєвому досвіді. Тому логічно, що зараз є рух як проти сексизму (дискримінації за статевою ознакою), так і проти ейджизму (дискримінації за віковою ознакою)…».
Поділитись в соц мережах:
«...був момент, коли групами спецпризначення можна було діяти. Але потім, коли стала працювати артилерія, у тому числі й реактивна, там уже треба було відповідати чимось адекватним...»
Поділитись в соц мережах:
«Сучасна українська жінка — це хто? Це дружина олігарха чи бабуся у волинському селі? І та, й та — сучасна українська жінка. Чи можемо ми якось їх узагальнити? Звести до якогось спільного знаменника, до якогось одного образу? Напевно, ні…».
Поділитись в соц мережах:
«Ти не можеш просто сказати тим же правоохоронцям, їхнім родичам і всім, хто не прийняв Майдану: «Все, ваша картина світу неправильна, ви помиляєтеся, будемо жити по-нашому». Так не працює. Щоб знайти переконливі аргументи, наші картини необхідно поєднати і не побоятися подивитися на те, що вийшло. І тоді — так, є шанс отримати інше суспільство».
Поділитись в соц мережах:
«Чому? ...Може, тому, що прикрилися мирними жителями. Але, звісно, найпростіше знищувати противника тоді, коли він перебуває в колоні на рубежах висунення. Перш ніж він розгорнеться в бойовий порядок»
Поділитись в соц мережах:
«... не повинні приймати його гріх. Ось ця різниця між гріхом і грішником є ключем до питання про толерантність. Очевидно, ми повинні давати якісь моральні оцінки явищам, що відбуваються в суспільстві. Але не забувати при цьому, що людина як така - образ і подоба Божа…»
Поділитись в соц мережах:
«Не можу сказати, що близькі загиблих співіснують в якомусь єдиному пориві. Більшість сімей — це абсолютно прості люди. Це змучені й хворі старенькі матері, висушені стражданням батьки, дружини, які втратили опору в житті, діти, котрі втратили батьків... Не стало вже батьків Жизневського».
Поділитись в соц мережах:
«…під час Революції Гідності. І цьому було своє пояснення. Нам забракло власних ресурсів, щоб охопити все те, що відбувалося в країні на той момент. Згодом цей підхід зіграв з нами злий жарт. У якийсь момент стало очевидно, що деякі люди можуть переслідувати не зовсім благородні цілі. При цьому вони вже мали величезну аудиторію передплатників і почали формулювати свою правду».
Поділитись в соц мережах:
«Українська журналістика розділилася на час до публікації списків сайту «Миротворець» і після. Після окуповані території і люди, які живуть там, виявилися відрізаними як від українських, так і від іноземних медіа. Глибше майже ніхто не копав. Істини майже ніхто не шукав. А потім читач просто звик до війни.
Поділитись в соц мережах:
«Але якби до Софійської площі тієї ночі дійшли не умовних тридцять осіб, а п’ятнадцять; якби на Майдані було на чотири камери менше; якби не 20, а тільки 10 людей написали про те, що сталося, то нічого б і не було. Ми пройшли по краю. Все висіло на волосинці».
Поділитись в соц мережах:
«І в Помаранчевій, і в Революції Гідності брала участь меншість — 15% українців. Рушійна сила суспільства завжди в меншості. Але щоб від подібних поштовхів був ефект і рух наростав, більшість повинна підтримувати зусилля меншості. Революцію Гідності, за нашими опитуваннями, підтримували 50% населення (40% не підтримували)».
Поділитись в соц мережах:
«Ми ведемо тисячі битв паралельно. І ми стоїмо перед викликом - об'єднати свої сили не під Маніфестом з підписом, а у діях. У Стенфорді ми вивчали подібні процеси, коли в країнах перехідного періоду відбуваються сплески громадської енергії, а потім вона спадає. Як її утримати? В які форми направляти? Що робити, аби вона з руйнівної стихії трансформувалася у творчу».
Поділитись в соц мережах:
«І це стосується не тільки Майдану. Після нього був Крим, який теж до кінця не розказаний. Де була влада? Знала? Чи ні? Що робила? Що було на Харківському з’їзді? Як тікав Янукович? Хто йому допомагав? Що насправді сталося в Будинку профспілок в Одесі? Потім Донбас… Продовжуємо спілкуватися, однак чітко знаємо, з ким на яку тему говорити варто, а на яку — ні, щоб не конфліктувати…».
Поділитись в соц мережах:
«Підтримка свого ж товариша по службі може бути ефективнішою, ніж підтримка тих-таки сім'ї чи лікаря, суспільства. Бо я їх знаю як особистостей, котрі воювали ... які дії вони виконують взагалі підсвідомо, на автоматі.»
Коментувати 
