Поділитись в соц мережах:
"Там багато сімей із дітьми, які опустилися на дно, і з ними реально ніхто не працює. Соціальних служб дуже мало, а ті, котрі залишилися, — без машин і без будь-якої державної підтримки. Як вони можуть туди дотягнутися?"
Поділитись в соц мережах:
«Потрібно дати відчути свою приналежність, єдність ... Українська культура, мова, українські пісні ... Це тільки здається дрібницями. Але без них неможливо. Якщо люди і далі будуть слухати російську попсу, розмовляти російською, вони ніколи не стануть справжніми українцями. Тому що Україна пройде для них десь в стороні. Залишаться на рівні політиків, які кричать «Слава Україні!», не вкладаючи в це ніякого сенсу».
Поділитись в соц мережах:
«Вони мені дуже багато писали, дякували, приходили в лікарню. І я не впала в депресію, не замкнулася... Хоча ризики були великі. Багато моїх знайомих, які теж постраждали на Майдані або на війні, так і не вийшли з депресії. Їм постійно сняться кошмари, вони продовжують жити минулим…».
Поділитись в соц мережах:
"... бачила дуже багато чудових порятунків. Мені подобається вірити в те, що є якісь помічники і захисники, які оберігають людей. І, можливо, в якісь моменти я відчуваю, що вони можуть через мене допомагати іншим людям. Але дуже рідко я сприймаю себе інструментом ... "
Поділитись в соц мережах:
«Серед моїх предків мовби є і ця лінія…Взагалі українці – це такий етнос, котрий доволі відкрито вбирає в себе різні потоки…»
Поділитись в соц мережах:
«До всіх цих подій я ходила до церкви тільки на Великдень. Освятити пасочку. А зараз ходжу часто. Я точно ще мало розумію, як на цьому рівні все працює. Але я там знайшла підтримку. Так вийшло, що на території ліцею, де вчився Богдан, є храм. І його настоятель завжди благословляв хлопців. Тому я пішла саме туди».
Поділитись в соц мережах:
«Один день з життя волонтера, переселенця, військового... людини, якій не однаково, що відбувається в країні. І це буде цікаво на екрані. Можливо, тому сценаристи повного метра, розуміючи проблему і намагаючись дотягтися до реальності, вирішили, що в одному сценарії потрібно говорити про все й відразу. І герой тут, і його сусіди, і козаки обов’язково мають десь на конях проскакати. І вже нічого не розбереш...».
Поділитись в соц мережах:
«Під час провальної атестації сталася одна позитивна річ. Дещо розмилися межі між громадянським суспільством і поліцією. Між слідчими і громадськими організаціями. Поліція перестала бути суперзакритою системою, в якій узагалі незрозуміло, що робиться. І оскільки стало більше видно, почало здаватися страшніше».
Поділитись в соц мережах:
«Мого сина вбили пострілом у голову. Тобто стріляли на ураження. У людину, котра не мала зброї. У хлопчика в блакитному шоломі. З відстані сорока метрів-- це було чітко видно. І це — злочин. Виконати злочинний наказ — злочин».
Поділитись в соц мережах:
«Ось мій кум уже двадцять років будує дім. Бо на свої зароблені будує. Там, очевидно, житимуть уже його діти та внуки. Так і з країною. Жертви принесені. Ціннісний вибір зроблено. Фундамент закладений. Орієнтири позначені».
Поділитись в соц мережах:
«Раніше вона була менш контрольована. Я за темпераментом холерик і мене дуже легко вивести як в позитив, так і в негатив ... Але я працюю над собою. Потрібно вміти переключатися. "Перемагає той вовк, якого ти годуєш". І коли ти вже виходиш на якусь межу негативної енергії, потрібно просто подумати, за що ти вдячний ... »
Поділитись в соц мережах:
«Я не думала, що буде війна на Сході. І від цього дуже боляче. Але все-таки в багатьох людей прокинулися почуття до України. Напевно, у цьому сенс. Однак усі реформи ідуть якось дуже повільно. Молодь їде з країни, бо погано з роботою, низькі зарплати, на які просто неможливо вижити».
Поділитись в соц мережах:
«Донбас — це фантом, який працював на вибори і на представників пострадянських індустріальних агломерацій. Такі існують в Україні, у Росії, у Білорусі, в Латвії... Тобто це своєрідні анклави, залишки радянського минулого життя, які сформувалися внаслідок індустріалізації. Економічно в них не було жодних перспектив».
Поділитись в соц мережах:
«Я тільки чую і намагаюся витягти інформацію про укладені фінансові договори з людьми, які дають слідству свідчення. Про них щось там розповідає військовий прокурор Матіос. Але я хочу знати --- що це за люди? Скільки вони заплатили? Про що вони розповіли? Мені здається, що закриватися і говорити "ви туди не лізьте" в разі Євромайдану не проходить».
Поділитись в соц мережах:
«У нас з Олегом двоє своїх дітей. Чотири роки тому ми задумалися про те, щоб усиновити або взяти під опіку ще одну дитину. Проте виявилося, що дитячі будинки заповнені цілими сім’ями не потрібних батькам братів і сестер...».
Коментувати 
