Поділитись в соц мережах:
«Це проблема, і її треба озвучувати. Суїциди... і, природно, не всі військовослужбовці святі. Можливо, в когось перемкне... візьме й кине гранату чи стрельне з автомата... Це може статися»
Поділитись в соц мережах:
«І вже знала, що таке вплив. І правдою, і впливом можна користуватися як у суспільних благородних цілях, так і у власних, різних меркантильних. Іноді — помилково. Але це ті речі, які мене спіткали вже набагато пізніше».
Поділитись в соц мережах:
"Але якщо твої критерії успіху -- земні блага, то там -- і твоє серце. І ми тут нічого не зробимо. Тут тільки жорсткі випробування і жорсткі ситуації. Коли людина усвідомлює, що стоїть на хибній дорозі..."
Поділитись в соц мережах:
«…20 лютого почали масово телефонувати люди і говорити, що на Майдані розстрілюють неозброєних демонстрантів. Наші волонтери, вже без адвокатів, поїхали в морги, в храми, в лікарні ... В місця, куди зносили тіла. Ми дуже боялися, що через якийсь час прийдуть за нами ... ми подумали, що почалося фізичне зачищення і нам потрібно встигнути задокументувати всіх, кого вбив цей режим ... Щоб він не міг приховати свій злочин».
Поділитись в соц мережах:
«Мене насправді ніхто не виховував. Батько був військовим, і я жила з бабусею, яка любила мене і нічого не забороняла. «Усе, що дитинка робить, — це добре і правильно». Ось моє виховання. Викликати до школи її було абсолютно безперспективно. Я все вирішувала сама. Балет, театр, спорт, ковзанка, компанії, сигарети...».
Поділитись в соц мережах:
«У медпункті в Будинку профспілок я чергувала 22-го і 24 січня. Потім поранених уже не було, і я чисто випадково зайшла в Український дім. Занесла туди книжки, там збирали бібліотеку. На другому поверсі того дня розгортали травмпункт, де опинився мій знайомий. Я залишилася…».
Поділитись в соц мережах:
«А раніше не прощала навіть якихось дрібниць. Це дуже заважало в стосунках. У тому числі й з чоловіками. Я хотіла бачити поруч ідеал. Чого не буває. Тільки тепер зрозуміла, що чоловікам поруч зі мною було некомфортно. Доводилося постійно відповідати поставленій мною планці. І це неправильно. Можливо, у цьому урок».
Поділитись в соц мережах:
«Війна породжує багато злості. Війна ... вона ж не просто на лінії фронту - вона в головах поселяється, в серцях і в душах. На все життя. І потім дуже складно все ці дірочки замазати. Хоча, з іншого боку, можливо, є ще велика мотивація народжувати щось краще ... і воно все збалансується ...»
Поділитись в соц мережах:
«Увесь 2014-й рік я пробула в Києві. Ти щось намагаєшся зробити, щось з паперів намагаєшся вичитати ... Кількість поранених дітей, хтось кудись поїхав, втік ... а де сироти? У Росії, в Україні, в Криму ... І розуміння не виникає. Що таке дитина з контузією? .... Хто вона? ... Як це? ... Ми ж ніколи не стикалися з цим ... Я туди потрапила, познайомилася з сім'ями, з дітьми ... Зрозуміла, що ще не готова повертатися».
Поділитись в соц мережах:
«Я сама фотографувала всі цілі дерева й стовпи з кулями, де спокійно можна прорахувати траєкторію. Стіни готелю «Україна» фотографувала з тими ж підтвердженнями. Мені хотілося донести правду, і в мене навіть взяло велике розгорнуте інтерв’ю одне російське видання, але…».
Поділитись в соц мережах:
«Але, як виявилося, не в усіх дітей батьки позбавлені батьківських прав. Тому вони в будь-який момент можуть повернутися у свою біологічну сім’ю. А діти зі статусом сиріт можуть піти на всиновлення. З нами ніби ж і говорили про це. Попереджали. Але, як виявилося, десь дуже глибоко в душі я все-таки не була готова до такого сценарію. Я хотіла взяти дітей і бути їм мамою від початку і до кінця».
Поділитись в соц мережах:
«Коли почався Майдан, щось у мені прокинулося. Заболіло. Обурилося. Я раптом почала думати: чому мене, молоду дівчину, відправили працювати в глухе село? Як у рабство. В геть розбитий медпункт, де не було ні газу, ні води, взагалі нічого для організації нормальної допомоги хворим…»
Поділитись в соц мережах:
«У чомусь я його переконував, у чомусь — ні. Він бачив, як хлопці в масках із ланцюгами йдуть в атаку. І в певний момент теж був готовий до таких дій. Але він почув, коли я сказав: «Устиме, такі групи ніколи не бувають самостійними. Хтось завжди ними керує».
Поділитись в соц мережах:
«Колись була на такому крутому тренінгу, ще до Майдану, де нам розповідали, що розмірковувати про категорії справедливості, права, добра і зла не варто… Кожен живе з набором якихось своїх внутрішніх цінностей. Я не можу вбити людину, бо вірю в Бога. А інша людина не вірить і теж не може вбити, бо так вона влаштована всередині. А хтось — навпаки...».
Поділитись в соц мережах:
«20 лютого ми всі прокинулися рано. Хоча лягли десь близько четвертої. Мої всі збиралися, розмовляли... А я відійшла вбік. Чомусь хотілося побути наодинці. Потім пішла до Михайлівського собору по медикаменти і спустилася вниз. Біля Лядських воріт побачила знайомих хлопців. Вони були дуже виснажені після ночі. Я зупинилася. Власне, в цей момент і пролунав постріл».
Коментувати 
