Поділитись в соц мережах:
«Є якісь моменти, які ти не зможеш змінити. Вони присутні в твоєму житті. Чиїсь вчинки. Тобі зробили боляче. Ти начебто і пробачив. Але це як шрам на руці. Ти його бачиш. Він є і його не зітреш. Ти живеш, спілкуєшся, смієшся... Але завжди є такий собі парканчик.»
Поділитись в соц мережах:
«Це диво. Ось так працювала енергія перед екзистенціальної загрозою. Тому під час Майдану було легко об'єднувати людей. Прототипом "Євромайдану SOS" була організація "Мама". Коли ми захищали херсонських студентів від переслідувань режиму. Ми по всій Україні розвісили такі ж листівки про Януковича, як вони у себе в місті. Але тоді організація не розгорнулася. Лідери не зрозуміли, що потрібно вкладатися у загальну справу, оскільки ти ніколи не знаєш, коли наступним будеш ти. Сьогодні в громадянському суспільстві таке розуміння є».
Поділитись в соц мережах:
«Так як і відбувалося на Майдані. Люди, які себе поважали, вийшли і почали вимагати у влади поважати їхню позицію. І зважати на те, що вони в цій країні живуть і мають право вибирати і приймати рішення»
Поділитись в соц мережах:
«Я проходила нещодавно цікавий тренінг, де визначали тип людей за кольорами. Є люди «червоні» — лідери в усьому, «сині» — логічні й структуровані, «жовті» — орієнтовані на соціум, і «зелені» — люди, котрі прагнуть комфорту. Ми — різні».
Поділитись в соц мережах:
В 2013-му, здавалося б, нічого такого негативного в суспільній свідомості не відбувалося. Все стабільненько, потроху зростає рівень життя, вибралися з економічної кризи 2008—2009 років. Але в моніторингу на запитання «Що ви відчуваєте, коли думаєте про майбутнє України?» відповідь «надія» — на найнижчому рівні за весь час опитувань. Оптимізм — теж.
Поділитись в соц мережах:
"... Але я маю побоювання, що кожен з наших олігархів і груп впливу має свою бригаду для захисту. І ми перетворюємося на якісь феоди, де кожен має свою армію. Ця небезпека є. І вона дуже велика".
Поділитись в соц мережах:
«Але я вірю, що тисячі там про це думають. Просто бояться озвучити. Тому що хочуть жити. І не хочуть завтра опинитися десь в лісі ... Це величезна країна ... І дуже хочеться, щоб люди знайшли спосіб об'єднатися і стати сміливіше. Звичайно, апарат у них потужний і машина працює, але знову-таки їх теж там і не десять мільйонів ... їх там достатньо, щоб змінити все»
Поділитись в соц мережах:
«І я можу тут щиро сказати, що фінал планувався понад рік тому. Але склалося так, як склалося. Питання в тому, чи допоможе цей збіг у часі виборчій кампанії президента Порошенка чи, навпаки, зашкодить. Тут дуже важливе відчуття міри. В обох сторін».
Поділитись в соц мережах:
«У нас абсолютно дикунський рівень правової культури як у владі, так і в суспільстві. Потрібно починати з освіти. З виховання у дітей критичного мислення, поваги до права, поваги до іншої особистости, розуміння справедливости, готовности і вміння довіряти, чесно домовлятися і конкурувати з іншими людьми. Це на перший погляд абстрактні речі, однак насправді вони — фундамент політичної нації».
Поділитись в соц мережах:
«Бо для цілого ряду військовослужбовців із першої по шосту хвилю, за службовим обов'язком, був зобов'язаний бути прикладом. Для офіцера, сержанта й рядового. Щоб не зруйнувати їхні надії»
Поділитись в соц мережах:
"...при всій гріховності нашої... всій плутанині добра і зла, всіляких пороків... І тому така страшна нескінченна агресія проти нас..."
Поділитись в соц мережах:
«Звідси починаються всі деспотії та інші різноманітні проблеми в житті країни. Для мене головне розуміти, що ми всі - рівні. Це фундаментальна річ. Люди часто про це забувають. Так ті ж батьки, наприклад, забувають, тому що бачать вікову різницю з дітьми. А насправді - це та ж гордість ...»
Поділитись в соц мережах:
«Зараз тільки і питають, а коли наступна поїздка. Вже - зміни. Уже не бояться ні Карпат, ні Львова, ні Києва ... Це питання вже знято. Етап пройдено. І це те, що зробили просто люди своїми горизонтальними зв'язками. Але в чому проблема? Ми на всі ці поїздки - в табори, санаторії, екскурсії -збираємо гроші скрізь. Всі можливі меценати, бізнесмени ... повзаєш, до кого тільки можеш. Ясно, що в розумних рамках і без політичної символіки ...»
Поділитись в соц мережах:
«У кожного з нас — він свій. В одних — це сім’я. У людському вимірі. А в просторовому — квартира. Її прибирають, прикрашають, обставляють... Квартира як мистецтво. А що в під’їзді? Це вже, даруйте, не моє… тому якогось прогресу в розвитку громадянського суспільства навряд чи варто очікувати».
Поділитись в соц мережах:
«Всі наші вчинки матимуть якісь наслідки. Це та картина світу, в якій я живу. Відповідно в ній ми завжди відповідальні за все, що з нами сталося. У ній також немає везіння і невдач. А є заслуги, які були чи не були у нас. І моє сьогоднішнє життя -- це якісь мої старі заслуги. Оскільки можливість допомогати іншим -- потрібно заслужити».
Коментувати 
