Поділитись в соц мережах:
«І ось наче ж ми всі громадяни однієї країни, але частина розмовляє українською, частина — російською, частина переходить з «мови» на «язык» ситуативно, частина — задовольняється суржиком. Я сам — російськомовний, як і вся моя родина впродовж уже півстоліття. Хоча її представники сиділи у в’язницях за український буржуазний націоналізм».
Поділитись в соц мережах:
«До цього все було розмито. Свої це ті, хто за свободу українського народу. Ті, хто пішли на фронт захищати Україну ... А далі хотілося б тих, хто перетворює Україну на щось краще. Але в цьому Майдан не дав нових людей і нових лідерів».
Поділитись в соц мережах:
«Наприклад, Трампу сьогодні не потрібні лояльні медіа, тому що в нього є Твіттер. Українцеві теж здається, що йому не потрібні брендові медіа, тому що він швидше прочитає пост Авакова на його особистій сторінці, ніж чекатиме поки цей самий пост у форматі новини опублікує «УП» чи DT.UA. Тобто довіра до конкретного блогера або журналіста сьогодні більша, ніж до традиційного видання».
Поділитись в соц мережах:
«…під час Революції Гідності. І цьому було своє пояснення. Нам забракло власних ресурсів, щоб охопити все те, що відбувалося в країні на той момент. Згодом цей підхід зіграв з нами злий жарт. У якийсь момент стало очевидно, що деякі люди можуть переслідувати не зовсім благородні цілі. При цьому вони вже мали величезну аудиторію передплатників і почали формулювати свою правду».
Поділитись в соц мережах:
«І в Помаранчевій, і в Революції Гідності брала участь меншість — 15% українців. Рушійна сила суспільства завжди в меншості. Але щоб від подібних поштовхів був ефект і рух наростав, більшість повинна підтримувати зусилля меншості. Революцію Гідності, за нашими опитуваннями, підтримували 50% населення (40% не підтримували)».
Поділитись в соц мережах:
«Ми ведемо тисячі битв паралельно. І ми стоїмо перед викликом - об'єднати свої сили не під Маніфестом з підписом, а у діях. У Стенфорді ми вивчали подібні процеси, коли в країнах перехідного періоду відбуваються сплески громадської енергії, а потім вона спадає. Як її утримати? В які форми направляти? Що робити, аби вона з руйнівної стихії трансформувалася у творчу».
Поділитись в соц мережах:
«Переважна більшість людей чомусь вважають, що можуть жити так, як їм заманеться, а хтось зробить так, як треба. Змінювати цей підхід слід із самого раннього дитинства. Ну, не можна дітям розповідати казки про Івана-Дурня і Ємелю, який лежав на печі й вилежав, чого хотів…»
Поділитись в соц мережах:
«А вони є. Я з цими людьми працюю, але про їх роботу і боротьбу, успіхи я нічого не знаю. Їх слова я не чую. Ці приклади не прориваються. І немає орієнтирів. Маяків. І люди думають: ну, вони всі крадуть, так чому я не можу ...»
Поділитись в соц мережах:
«Бо в наступному Майдані братимуть участь люди з бойовим досвідом. А це означає, що він буде кривавим. Тому я бажаю мудрості тій частині політичної еліти, яка ще спроможна орієнтуватися в тому, що відбувається в суспільстві. Щоб не виростити монстра…».
Поділитись в соц мережах:
«У більшості наших продюсерів, які теж тільки народилися, мета одна — заробити гроші. Мислити й думати — це прерогатива фестивального глядача, який інакше дивиться кіно, по-іншому сприймає… А коли ти приходиш у кінозал торгового центру, де хрумтять попкорном у найдраматичніші моменти, коли на екрані показують розстріл, приміром, — це вже зовсім інша історія».
Поділитись в соц мережах:
«Ми повинні перестати рухатися за шаблоном, який задає Фейсбук, присвоївши собі монополію на правду. Ми маємо казати один одному речі, які казати й слухати боляче. Кожен з нас має право висловити те, що думає. Ми повинні вступити в діалог з регіональною пресою і регіональним громадянським суспільством, щоб виключити історії, подібні тій, яка сталася з Катею Гандзюк. Бо відповідальність за те, що з нею сталося, несемо й ми. Коли регіони живуть своїм життям, трапляються Майдани й війни».
Поділитись в соц мережах:
«…основна причина нашого стояння на місці не пов’язана з працею. Припустимо, я розумію, як Білл Гейтс заробив свій статок. Однак про те, яким шляхом заробили свої статки деякі наші мільярдери, мені навіть говорити незручно. І ось поруч із ними живуть люди, котрі бідні. І не тому, що вони погано працюють, а тому, що люди, які перебувають при владі, не хочуть платити їм зароблене».
Поділитись в соц мережах:
«Хтось віддав життя за зміни, а хтось підняти недопалок і сьогодні не може. Ось де прірва. І ось де фронт роботи. Подолаємо її — навчимося розрізняти й ігри та домовленості. А поки що я за високі штрафи за кинутий недопалок. За те, що не можна просто так палити газ, світло, не закривати кран з водою…».
Поділитись в соц мережах:
«В частини фейсбучної столичної журналістики за останні кілька років утворилася корона, яка іноді заважає повернути голову і роздивитися навсібіч. Частина столичних журналістів, імовірно, сприймає НСЖУ як наратив з радянського минулого, який так і не зміг трансформуватися в сучасну організацію, яка обстоює інтереси журналістів. Частина правди в цьому, звичайно ж, є…».
Поділитись в соц мережах:
«А те, що відбувається в одному виші, не хочу рекламувати в якому, взагалі годі описати. Учора в рамках профорієнтації привезли сто автобусів із випускниками шкіл. Але не можна людину вивчити на актора, якщо на курсі 80 студентів. Це апріорі неможливо. Але ні батьки, ні діти цього не знають. Вони живуть у маленьких селах і містах, реклама йде, народ біжить і платить шалені гроші...».
Коментувати 
