ПРО ЛЮДЕЙ, ЯКІ ЖИВУТЬ ДЛЯ ІНШИХ

Відповіді

У кожному короткому ролику герої говорять про себе, про країну, про життя, страхи, сенси, пошуки, розчарування та головні відкриття

«Я вірю в Бога .... Але «туди йти не можна», в церкві треба надягати спідницю, а не джинси... Я взагалі все це пропускаю повз. Не знаю ... Нехай вибачать мене ... З самого дитинства я маю хорошу інтуїцію. І зараз в зоні бойових дій я дійшла до того, що свою інтуїцію я називаю божим відчуттям ...»
Коментувати
«Я взагалі людина з таким дуже важким характером. Але  я не вважаю за потрібне у когось просити вибачення за свій спосіб життя або вибір. У кожної людини купа помилок, проблем, якихось обставин ... Взагалі не можна людину сприймати якимось ідеалізованим чином. З одного боку у неї все добре, а з іншого  - просто жахливо ...»
Коментувати
«Властива мені жадоба до читання, навчання й пізнання світу — від них. Кожна людина, яку я зустрічаю на своєму шляху, мені цікава. Тим, як вона зачісується, варить суп, як пише статтю чи вимовляє слова. Тим часом я не вірю, що хтось може мене навчити чогось глобально… того, що я мушу зрозуміти сама».
Коментувати
«Для мене ближче буддизм. Є відчуття, що людина не обмежується цим життям. Можливо, є якісь кармічні закони буття, за котрими живе людина. Але душі не існує. Це, напевно, не дуже популярне бачення світу, але воно цілком вписується в логіку мого мислення».
Коментувати
«Вона триває в іншому вимірі, вже з іншою місією і ... якимись іншими світами ... Людина йде далі. І те, чого він тут досяг, дозволяє йому підніматися далі, на інший рівень ... Взагалі мені дуже прикро, якщо люди, зупинилися на якихось побутових моментах ... »
Коментувати
«І коли щось треба робити, я приймаю рішення й відповідаю за них. Отож у цьому сенсі, мабуть, гонор є. А в решті… Я абсолютно спокійно спілкуватимуся  з будь-якою людиною, не зважаючи на її соціальний статус. Я слухатиму її, і якщо ця людина говоритиме щось розумне, вчитимусь у неї. Але — так, ціну я собі знаю».
Коментувати
«У нас у сім’ї досить напружені стосунки. Вони не знали про моє рішення. Я зателефонувала, коли вже була там. Батьки мене підтримали. Та коли почалися криваві події, вони мене тоді вже не відпускали».
Коментувати
«... Філософи шукають відповіді ... Але для мене людина -- це перш за все самостійна особистість. У прийнятті рішень по відношенню до чого завгодно ... Як прибирати, як суп варити ... Це не про виключно інтелектуальну працю. Це про все ...»
Коментувати
«Там стільки нюансів, шаблонів, міфів і бюрократії ... Правозахисники дійсно пролобіювали, щоб дітям видавали статус постраждалих від бойових дій. Це для того, щоб кількісно виміряти явище. Апріорі ми розуміємо, що це діти сімей переселенців, учасників АТО і точно всі ті, хто живе в зоні бойових дій. У Мінсоцполітики був дуже серйозний опір ...»
Коментувати
«Багато людей сприймають мене як якийсь заряд, позитив, вічний двигун... І, можливо, моя місія взагалі в цьому. Дарувати людям надію. Якщо розкисну я, то багатьом близьким людям, які мене оточують, стане не дуже добре…».
Коментувати
«Жодну подію я не можу переварити самостійно. Для мене важливо, щоб поруч був той, хто відчуває те ж саме, що і я. Хто бачить те ж, що і я. Хто розуміє те ж, що і я. Це не обов”язково чоловік. Це може бути просто близький друг, дитина чи щоденник»
Коментувати
«Зато я дуже добре пам”ятаю всі свої поразки. І я не думаю, что з цього стану можна кудись в гординю впасти»
Коментувати
Тема: Діти
«Я не знаю, чи буду я коли-небудь мати своїх дітей. Но кожний дорослий повинен наповнювати перш за все себе тим, чим можна було б легко ділитися з дитиною. Взагалі для мене діти - це люди. А не щось таке маленьке, що тобі потрібно обтісувати, обгортати і закльовувати "не можна". .. Ми точно недоотримали любові й уваги. Точно недоотримали сприйняття своїх емоцій, своїх почуттів ... промовляння їх..»
Коментувати
«Він був професором історії у Львівському університеті, дуже шанованою людиною. На жаль, я дуже мало його знала через складні сімейні відносини. Але мама розповідає, що, коли мене принесли додому з пологового будинку, Ярослав Павлович Кісь дуже зрадів і промовив: «О, Оксаночка буде істориком, якщо мої сини не захотіли продовжити справу мого життя».
Коментувати
«Це християнська концепція. Більш того, вона трактує, що  ніби я зверхньо когось прощаю. Це для мене не характерно. Я не розумію цієї концепції. Для мене важлива рівність. Людина створила мені проблему. І вона живе з цим весь свій час, а я - годину або дві. За що мені його прощати? Йому ще важче, ніж мені. Так само я не розумію, за що можна прощати чи не прощати себе самого ... Потрібно просто не робити більше якихось речей ...»
Коментувати
"Перебування кілька місяців в камері-одиночці було чи не найбагатшим періодом мого духовного зростання. Я не був один... Це називається - духовне життя. І привчив мене до цього - табір"
Коментувати
«Ні в професії, ні в сім’ї. Бо діти виростають і можуть заплатити тобі своєю байдужістю. Сім’я може зруйнуватися, а чоловік — піти. Або ти можеш вкласти в професію все, відмовившись від сім’ї, дитини, і в підсумку вона тебе — зрадить. У мене була можливість виїхати в Росію, але…».
Коментувати
«Просто емоції -- боже мій який жах .... ". Ти не можеш просто зрозуміти, як це все може бути ... заперечення ... примарні надії на те, що ось ще місяць і перемога ... і був момент, коли я просто вигоріла остаточно .... Добре, що знайшлися психологи, які витягли мене ...»
Коментувати

«Мені дуже не хотілося визнавати, що з мене жодної користі. Але ось у ніч із 18 на 19 лютого це стало очевидним. Я визнала, що як з юриста з мене — жодної користі. Проти БТРа. Проти куль. Я згадала, що вмію, наприклад, водити машину».

Коментувати
«Коли стався цей постріл, мені здалося, що вже кінець. У моєму уявленні взагалі був відсутній якийсь інший результат, окрім смерті. Можливо, тому що я — медик. І, бачачи, скільки крові втрачаю, розуміла, що при таких пораненнях не виживають. І те, що я написала, було моє відчуття».
Коментувати
"У всіх відтінках часу я почуваюся дисидентом, інакомислячим... Я не в мейнстрімі. Завжди цей мейнстрім кудись йде в бік. Або це я кудись відхиляюся... Це складно, але комфортно. Тому що я відповідаю на головні запити своєї душі ... "
Коментувати
«У 2001-му році ці люди ганяли мого чоловіка за червоно-чорний прапор, а тепер вони ж вішають його на очолювані ними державні офіси. Але я не вірю в їхні метаморфози. І вся ця історія про український патріотизм і таку ж владу є для мене рейковою».
Коментувати

«…й сказала, що якщо ти за нею не наглянеш, мені доведеться просити сусідів. Це була важка розмова. І я чудово розуміла і розумію її справедливі докори на мою адресу. Але після того, що я там бачила, після цих смертей, я вже не могла все це кинути… Насправді це ненормальні вчинки. Я, напевно, не хотіла б, щоб хтось так вчинив зі мною, якби я була маленькою».

Коментувати
«…То була повна кімната здружених, теплих, приязних людей, які були моєю родиною… Цим була багата, мені так здається, свого часу Галичина. Що вона ще зберігала пам`ять свого роду. Я порівнював їх зі своїми друзями із сходу України і виявлялось, що кількох десятків років більшовицької влади достатньо для того, щоб поламати це відчуття роду»
Коментувати
Вся країна вже знала про розстріли 18 лютого. Ми побачилися десь опівночі біля будинку київської адміністрації. Я помітив, що він дуже схуд. Привіталися. «Я тебе люблю, сину» — «І я тебе, тату». Я його поцілував. Він одразу все відчув і сказав: «Тільки не починай…».
Коментувати
"Коли ми знаходимося в життєвих ситуаціях успіху або невдачі -- вчимося аналізувати. Не говорити, що мені стало погано тому, що це ворог мій, і я повинен його покарати. Це абсолютно приречений шлях в нікуди. А ти проаналізуй ситуацію і подивися на свої дії. Тому що це питання до тебе, а не до твого уявного ворога".
Коментувати
«Але я не ділю шлях у професії на жіночий чи чоловічий. І — так, я пройшла кілька важких і не завжди безпечних етапів у своєму житті й професії. І що? Щодо особистого. У нас із чоловіком був дуже важкий етап. Він теж був на Майдані, був у сотні. Він вважав, що я маю бути поруч із ним і підтримувати його. Я ж бачила свої особистісні завдання й функції в цій історії по-іншому».
Коментувати
«Це проблема, і її треба озвучувати. Суїциди... і, природно, не всі військовослужбовці святі. Можливо, в когось  перемкне... візьме й  кине гранату чи  стрельне з автомата... Це може статися»
Коментувати
"Але якщо твої критерії успіху -- земні блага, то там -- і твоє серце. І ми тут нічого не зробимо. Тут тільки жорсткі випробування і жорсткі ситуації. Коли людина усвідомлює, що стоїть на хибній дорозі..."
Коментувати
«…20 лютого  почали масово телефонувати люди і говорити, що на Майдані розстрілюють неозброєних демонстрантів. Наші волонтери, вже без адвокатів, поїхали в морги, в храми, в лікарні ... В місця, куди зносили тіла. Ми дуже боялися, що через якийсь час прийдуть за нами ... ми подумали, що почалося фізичне зачищення і нам потрібно встигнути задокументувати всіх, кого вбив цей режим ... Щоб він не міг приховати свій злочин».
Коментувати
«Мене насправді ніхто не виховував. Батько був військовим, і я жила з бабусею, яка любила мене і нічого не забороняла. «Усе, що дитинка робить, — це добре і правильно». Ось моє виховання. Викликати до школи її було абсолютно безперспективно. Я все вирішувала сама. Балет, театр, спорт, ковзанка, компанії, сигарети...».
Коментувати

«У медпункті в Будинку профспілок я чергувала 22-го і 24 січня. Потім поранених уже не було, і я чисто випадково зайшла в Український дім. Занесла туди книжки, там збирали бібліотеку. На другому поверсі того дня розгортали травмпункт, де опинився мій знайомий. Я залишилася…».

Коментувати
«А раніше не прощала навіть якихось дрібниць. Це дуже заважало в стосунках. У тому числі й з чоловіками. Я хотіла бачити поруч ідеал. Чого не буває. Тільки тепер зрозуміла, що чоловікам поруч зі мною було некомфортно. Доводилося постійно відповідати поставленій мною планці. І це неправильно. Можливо, у цьому урок».
Коментувати
«Війна породжує багато злості. Війна ... вона ж не просто на лінії фронту - вона в головах поселяється, в серцях і в душах. На все життя. І потім дуже складно все ці дірочки замазати. Хоча, з іншого боку, можливо, є ще велика мотивація народжувати щось краще ... і воно все збалансується ...»
Коментувати
«Увесь 2014-й рік я пробула в Києві. Ти щось намагаєшся зробити, щось з паперів намагаєшся вичитати ... Кількість поранених дітей, хтось кудись поїхав, втік ... а де сироти? У Росії, в Україні, в Криму ... І розуміння не виникає. Що таке дитина з контузією? .... Хто вона? ... Як це? ... Ми ж ніколи не стикалися з цим ... Я туди потрапила, познайомилася з сім'ями, з дітьми ... Зрозуміла, що ще не готова повертатися».
Коментувати

«Я сама фотографувала всі цілі дерева й стовпи з кулями, де спокійно можна прорахувати траєкторію. Стіни готелю «Україна» фотографувала з тими ж підтвердженнями. Мені хотілося донести правду, і в мене навіть взяло велике розгорнуте інтерв’ю одне російське видання, але…».

Коментувати
«Коли почався Майдан, щось у мені прокинулося. Заболіло. Обурилося. Я раптом почала думати: чому мене, молоду дівчину, відправили працювати в глухе село? Як у рабство. В геть розбитий медпункт, де не було ні газу, ні води, взагалі нічого для організації нормальної допомоги хворим…»
Коментувати
«У чомусь я його переконував, у чомусь — ні. Він бачив, як хлопці в масках із ланцюгами йдуть в атаку. І в певний момент теж був готовий до таких дій. Але він почув, коли я сказав: «Устиме, такі групи ніколи не бувають самостійними. Хтось завжди ними керує».
Коментувати
«Колись була на такому крутому тренінгу, ще до Майдану, де нам розповідали, що розмірковувати про категорії справедливості, права, добра і зла не варто… Кожен живе з набором якихось своїх внутрішніх цінностей. Я не можу вбити людину, бо вірю в Бога. А інша людина не вірить і теж не може вбити, бо так вона влаштована всередині. А хтось — навпаки...».
Коментувати
«20 лютого ми всі прокинулися рано. Хоча лягли десь близько четвертої. Мої всі збиралися, розмовляли... А я відійшла вбік. Чомусь хотілося побути наодинці. Потім пішла до Михайлівського собору по медикаменти і спустилася вниз. Біля Лядських воріт побачила знайомих хлопців. Вони були дуже виснажені після ночі. Я зупинилася. Власне, в цей момент і пролунав постріл».
Коментувати
"... я висміював, говорив що це не правильно, під час своєї юності ... Тим більше, складно було це робити в таборі. Там взагалі невідомо, що означає фраза:" Любити свого ворога ". Але в таборі я тренував свою душу. Я намагався засвоїти базові речі християнства, для того щоб зрозуміти своє ставлення до цього. І для мене визначальним був час мого першого ШИЗО... "
Коментувати
«Це якесь природне прагнення шукати справедливість. Моє власне, не завжди вправне... Бо сама іноді роблю неправильно. Але я шукаю відповіді, і в поміч мені якісь внутрішні, вже існуючі і мною ж налагоджені терези. Я принципово дотримуюся свого вибору. Іноді — одна».
Коментувати
«Я росла атеїсткою. Дуже уважно вивчала науковий атеїзм, і зараз можу вам розповісти про всі протиріччя, які є у священних книжках. Це писали люди, що очевидно. Я вірю в якусь вищу силу. Звичайно, це не той Бог із бородою. Але я вірю, що Ісус Христос був, і ця історія правдива».
Коментувати
«Я дуже хотів би, щоб церква зберегла імпульс, отриманий на Майдані. Щоб вона обрала шлях діалогу з громадянським суспільством, шлях прийняття іншої точки зору. Це не мусить бути церква з монолітною національною ідентичністю, з виключно національною програмою».
Коментувати
«У старих європейських демократіях кількість тих, хто так чи інакше задіяний у громадянських справах, досягає 25—30%. У нових демократіях, таких як Польща, — близько 10—15%. В Україні — 5—6%. Хоча ми сподівалися, що після Революції Гідності ситуація зміниться. Але, на жаль...».
Коментувати
«Все одно люди з того боку на інший  будуть їздити, перевозити якийсь товар. Чи  не простіше для держави було б усе це поставити в якесь нормальне законне русло?»
Коментувати
«Будь-який злочинець починає використовувати крайні заходи (напади, вбивства) тоді, коли інші вже не працюють. Якщо людину не можна купити, то її -- вбивають. Саме тому зараз багато нападів на громадських активістів та правозахисників. Їх пробували переманити, купити ... Не працює. Значить тиск і залякування. Ви можете назвати хоч один такий приклад щодо правоохоронців? .. "
Коментувати
«Тому я хотів би, щоб люди все-таки жили по любові. Тому що по закону, це значить,стикнутися з тією ж справедливістю, яка карає і яка принесе додаткові страждання.
Коментувати
"... і отримуєте інший результат. А якщо ви з цим результатом апріорі не згодні, то ви знову будете влаштовувати революцію. Ну, це, м'яко кажучи, недалекоглядно. З цієї причини нас багато в чому не розуміють на заході. Ми воюємо проти неправдивої інформації, зі свого боку також поширюючи неправдиву інформацію. Методи важливі. "
Коментувати
Тема: Право
«У нас до сьогоднішнього дня пишуть, що право -- це закони, які пише держава. Тобто право -- це те, що дала держава. А в західному суспільстві право -- це те, що існує незалежно від держави. Права людини існують  незалежно від волі державних інституцій. У Штатах з початкової школи вчать: "Я громадянин і маю права, а ви - державні органи, обмежені моїми правами"
Коментувати
1 9 10 11