ПРО ЛЮДЕЙ, ЯКІ ЖИВУТЬ ДЛЯ ІНШИХ

Відповіді

У кожному короткому ролику герої говорять про себе, про країну, про життя, страхи, сенси, пошуки, розчарування та головні відкриття

Тема: Діти
"Але ні я, ні дружина не зважилися взяти з дитячого будинку. Напевно, це погано. Напевно, це недостатня якась життєва сміливість. Але ми не взяли... Зате взяли племінника, Любиного племінника, коли у нього померла мама. Для мене було дуже важливо простягнути йому руку підтримки тоді, коли він цього потребував »
Коментувати
«І це глобальна проблема. Якщо подивитися, наприклад, на Америку. Прийшов, умовно кажучи, не дуже розумний чиновник до влади - відразу ж суди, правоохоронна система обмежують його в тому, що він може зробити. У нас же ці обмежувачі нібито і створюються, але не працюють».
Коментувати
«Актори приходять у театр у 19 років і чекають, поки їх винесуть уперед ногами. Люди одружуються, народжують, розлучаються… Грають кохання у 20 років, а в 50 вони вже ненавидять одне одного, але продовжують грати кохання в тій самій виставі. Для мене більше прийнятна така система театрального існування, як у Польщі й Німеччині. Коли кожні п’ять років ти змінюєш театр, партнерів…».
Коментувати
«Це право законодавчої ініціятиви, право вето, а також можливість призупиняти акти Кабміну з одночасним їх оскарженням до Конституційного суду. Лише цих трьох важелів цілком достатньо для того, щоб у рамках своїх конституційних повноважень, не втручаючись у діяльність Кабміну безпосередньо, впливати на державну політику. Для цього не треба привласнювати якісь додаткові функції…».
Коментувати
Тема: Слово
«Кожне слово має дух,  своє походження, психологію… Наприклад,українською  -- дружина (друг) російською – супруга (супружниця), українською – весілля (веселитися), російською – свадьба (зводити)…»
Коментувати
"Взагалі для багатьох людей правда про Майдан може бути гіркою і проблемною. Вона може зруйнувати життя людей, які на політичній хвилі увірвалися у владу. Але для суспільства - це фундаментально важливо. Поки ми не маємо справедливого розслідування, у нас не буде справедливого суспільства"
Коментувати
«Які виходять і кажуть, що "ми будемо займатися громадським порядком".  Але більшість людей не помічають цього. Вони думають, що ці люди  боротимуться проти ромів, а не проти них. А роми їм, відверто кажучи, байдужі. Ми думаємо, що все це контрольовано. Однак це дуже небезпечна позиція. Оскільки в цю хвилину вирішується доля прав, свобод і безпеки всіх людей».
Коментувати
«Один хлопець, —ну це очевидний був приклад, — після першого бою дуже закомплексував... мовляв, усе, я далі воювати не можу, бо я боюсь... Я пояснив йому, що страх — це нормально... »
Коментувати
«... крадуть у людей. Йде бабуся, яка не може купити собі хліб, тому що у неї просто вкрали гроші. Якісь сто людей, які поділили їх між собою і живуть красиво ... »
Коментувати
« Хоч скільки дітей в нього є — п’ять, десять, чоловік може піти. Може не телефонувати, не писати, не цікавитися... І, зауважте, суспільство це сприймає досить толерантно. Ну пішов, що робити?.. Осуджувати й критикувати, якщо кине, будуть виключно тільки матір. Бо люди інтуїтивно відчувають, що цю даність речей потрібно прийняти. Просто зрозуміти природу чоловіків. Тоді пробачити легше. Це я і про себе, і про свого батька зараз кажу. Але..».
Коментувати
"За всю шкільну програму. Більш того, за рік вивчення предмета права, діти три чверті часу вчать обов'язки і кримінально-адміністративну відповідальність. Тобто те, за що вас можуть покарати. Таке враження, що ми виховуємо солдатів. Але їх виховували за радянських часів ... "
Коментувати

«19-го вранці я знову відвела її до школи і пішла на Майдан. Біля Головпоштамту була стара зупинка, там сиділи двоє хлопців-медиків. Вони були дуже виснажені. Я їх змінила, і цілий день чергувала на цій зупинці. Опіки, легкі поранення, тиск, температура…».

Коментувати
«Коли я читала «Сад Гетсиманський», то усвідомила трагедію українського народу, яка відгукнулася в мені трагедією мого народу. Ці дві ідентичності відтоді в мені й існують. Хоча, згадую, як учителі ще в початковій школі в Криму казали нам: ви можете не вчити українську мову, мовляв, це якась недоверсія російської, і в житті вона вам не знадобиться».
Коментувати
«Це означає, що ми звільнилися від тягаря старої сировинної економіки. Однак із цієї тези абсолютно не випливає, що ми можемо відмовитися від територій, а особливо — від людей. Я далека від думки, що всі, хто там залишився, — проти України…»
Коментувати
«Але українська міграція — нетривала. Люди працюють по півроку й повертаються, оцінюють ситуацію. А це означає, що у нас справді є шанс їх повернути. Зупинити міграцію повністю неможливо. Принаймні демократичним шляхом».
Коментувати
«Її ніхто звідси не проганяв. Для того, щоб залишитися, вона мусила дотриматися лише однієї умови: визнати й прийняти нову реальність України. І тоді для неї було б місце в Україні. Не номінальне, — це завжди залишиться, як і залишаться люди, які будуть і мають повне право ходити у храми МП. А реальне. Проте на рівні смислів, які продукує ця церква, вона вже стала для дуже багатьох людей чужою. І в цьому основна її драма».
Коментувати
«Чимало моїх товаришів і друзів виявилися здатними демонізувати, дегуманізувати ворогів, другу сторону, до поняття — «вони не люди». І це таке потужне скочування до якогось середньовіччя. З людської точки зору мені складно дивитись, як добивають тих, хто слабший, хто вже переможений».
Коментувати

«Якось тихо пережила. Я вже не плакала. Розуміла, що якось треба самозберегтися. Це відчували всі. І один наш медик, Толик, раптом сказав: «Я знаю, що нам усім потрібно». Він привіз нас у Голосіївську пу́стинь, там невелике таке озеро, і джерела б’ють холодні. Ми занурилися в цю крижану воду...…».

Коментувати
«Ідеї фемінізму я сприйняла не тільки на рівні теорії, яку можна застосовувати в дослідницькій практиці, а  й на рівні системи цінностей, близької мені особисто. Я опинилася в комфортній для себе  ніші, де не було відмінностей між тим, як я живу, які цінності сповідую, та  тим,  які ідеї народжуються в результаті моїх наукових досліджень».
Коментувати
«Це ми, що переживали це все… Ми це бачили, брали участь у супротиву, який формувався тоді без  держави…Ми бачили, як держава кидала, йшла… це наш біль і ми його несем»
Коментувати
«…матері, бабусі, сестри... передаючи їм жіночі цінності. Але чоловік потребує чоловічих цінностей. Чоловіки спочатку воювали, а потім ті, хто повернувся, забезпечували виживання своїх родин, пропадаючи з ранку до ночі на роботі. Потім — глобальний рух фемінізму. Споконвіку жінки обстоювали рівні права і можливості, що було абсолютно справедливо. Однак пізніше стався перекіс...».
Коментувати
«На цей момент діти йдуть з таких сімей, як наша, без жодної матеріальної підтримки і житла. У декого з них хоч і є житло, але повернутися до батьків-алкоголіків… навряд чи це вихід для молодої людини. Це вже остаточно травмувати людину без будь-якої перспективи впоратися із цим життям».
Коментувати
«Потім було страшно, що хтось дрючком зачепить… Я кілька доволі активних днів пропустила і сиділа вдома. Так от… вдома було страшніше…а потім – одне за другим... свої 15 років всі заробили»
Коментувати
«Іноді намагання дізнатися про те, куди ми йдемо, зводять з розуму. Тому набагато простіше, коли ти призначив собі  якусь ціль і ти до неї рухаєшся. Однак я не бачу якоїсь певної цілі. Я можу говорити красиві слова про майбутню країну, щастя, майбутнє дітей, але…»
Коментувати
Тема: Слово
«Є таке відчуття, що в нас, особливо в журналістиці розслідувань, триває таке негласне змагання. Я розумію, що в якомусь сенсі формуванню такого мейнстриму допомогла ще в 2000-ні «УП». Але все ж таки маємо зрозуміти: журналістика розслідувань не може бути виключно антикорупційною, і порядок денний сильно змінився. Бра­кує елементарних професійних пояснень».
Коментувати
«…Що він державний діяч? У Донецьку і Луганську не вирішили. Іншими словами, було ручне управління, ми були наче сліпі котенята… не було нічого. Тому, природно, питання залишаються… хтось  же повинен відповісти…»
Коментувати
«... Хто повісив тоді величезний плакат з тією особою на ялинку? Так, ялинка була символом того Майдану. Але вже не тією еліти. Народ прийшов не за цих політиків, а проти цієї системи. Політики ж, які «очолили» Майдан - вони частина цієї системи. І це очевидно. І не може представник системи зламати дерево, на якому він сидить ... »
Коментувати
"...Коли я заходив на Майдани, було таке відчуття, що я заходжу під якусь арку, ауру любові... Де кожен готовий допомогти іншому.. Це дуже вражало! Адже це були ті самі люди, які не довіряють один одному, не можуть бути солідарними... Ці люди виявилися здатними на любов і взаємопідтримку... Це для мене-- душа і гідність народу... "
Коментувати

«…з безліччю автономно працюючих органів. Які виконували свої завдання в межах цього організму. Може, хтось навіть і не розумів, що робить інший підрозділ. Але це працювало. Тому що було якесь непояснене відчуття світла, єднання. І цього не передати жодними словами. Але на цьому все й трималося».

Коментувати
"…Це відчуття присутності руки, яка тобі завжди допомагає. В таборі з`явилося це почуття... Коли виконується обіцянка, і Господь приходить до тих, хто несправедливо засуджений. І це відчуття,  що ти не один,, саме в камері-одиночці було найгострішим... Я дивився на планету... на те,, що там відбувається... і був Бог, і я... Тут у мене нажаль вже такого гострого відчуття немає"
Коментувати
«Кожен по-своєму пережив цю рану. Кожен по-своєму її прийняв. Хтось сильніше і готовий встати з ліжка в госпіталі і повернутися на схід. Хтось зломлений і взагалі не знає, де тепер його місце ... Це настільки важко і індивідуально. У кожного були свої мета і сенс, коли він йшов на війну. І ті, хто їх втратив, переживають великий біль ... »
Коментувати
«Вона завжди буде поганою. Виходячи із свого походження й способу мислення я взагалі маю ненавидіти будь-яку владу. Фіксувати, що вона робить не так. Говорити про це вголос. Проте це не означає, що я говоритиму тільки про погане. І в цьому теж різниця між оптимістом і песимістом. Я завжди бачу й хороше».
Коментувати
Тема: Час
"Я свого часу був вражений тим, що моє життя складається з кількох відрізків, які обриваються і починаються інщі. Якісно інші, радикально інші…Це перехід із життя галицького провінціала у дисидентське життя... Це дуже радикальний і, так би  мовити, тонізуючий перехід…"
Коментувати
«У нас у родині всі дружні. Ну, дружба – це різновид любові. Якщо ми любимо, як ми вважаємо, але  не вміємо дружити, любов наша не повноцінна…»
Коментувати
«Ну, в цьому я теж змінилася. Раніше це означало скрізь устигнути і скрізь бути першою. У тому числі ще й на вечірку встигнути після дванадцятої ночі. Тепер я так не хочу. Я хочу спокійнішої атмосфери, хочу більше читати, не хочу скрізь устигати. І я не бачу в цьому проблеми».
Коментувати
«Держава колись повинна була взяти в цьому участь. Заради власної безпеки. Позиція Московського патріархату по відношенню до ситуації в Україні, до війни з Росією, вимагала рішучих дій. Але громити і саджати не дуже відповідний метод. Тому створення власної помісної церкви - це досить грамотний переклад конфлікту в більш мирне русло».
Коментувати

«В якийсь момент я, за натурою спринтер, зайшла в зону, де спринтери не живуть. Задихаються. І тепер — це марафон. Мені треба розраховувати сили, думати про ресурси, утримувати однодумців, не дозволяючи їм перегоріти».

Коментувати

«Уже зафіксована правова реальність. Це важливо для мене як для адвоката. І для суспільства, яке також має все це відрефлексувати, розкласти по поличках, вмонтувати у свій світогляд, вивчити цей урок історії. Щоб не тільки ті, хто стояв перед БТРом у лютому, зрозуміли, як це страшно».

Коментувати
«Звичайно, я втратила фінансово. Але не втратила головного — себе. А в Києві дотепер знімають російські серіали з російськими акторами в головних ролях. Це коли ти стоїш і розумієш, що в тебе нібито такі самі руки й ноги, здібності... Але чомусь твій гонорар на кілька нулів менший, ніж у людини, яка приїхала з Москви...».
Коментувати
«…гріх і кара, в інтерпретації новачка без досвіду віри, — це чорно-біле зображення. На вищому етапі сприйняття може змінюватися. Досконалі ченці, замість того, щоб інтерпретувати кару як гнів Божий, говорять про любов Бога, що її людина сприймає через власну неусвідомленість як гнів».
Коментувати
"Це враження якогось виклику. Я пам'ятаю, що смажена картопля була в неділю. Це було святкове блюдо. Я до сих пір люблю смажену картоплю ... Я не міг цього оцінити. Тоді ще я не розумів, що на Галичині в кінці 1940-х - початку 1950-х років був голод ... »
Коментувати
«Ми всі бачимо цей перекіс, коли саме на етапі «Воїна» раптом уперед виходять жінки, стаючи сильними й успішними, затуляючи собою чоловіка. Завдяки наполегливості, цілеспрямованості, працездатності жінки навчилися вирішувати свої проблеми і забезпечувати себе самі. А чоловіки — просіли. У 35 вона щаслива їде в машині, а її однокласник в автобусі, лихий на весь світ».
Коментувати

«Наприклад, син загиблого 18 лютого на Інститутській має бачити якийсь сенс продовжувати жити тут. Не впасти в депресію, не збожеволіти від горя, не виїхати за кордон. Він повинен розуміти, що це було не даремно. Що він не один. Що всім не однаково. Що великій кількості людей важливо, щоб за це покарали».

Коментувати
«Я думаю, що цілу купу претензій можна висунути не лише Московському патріархату. Тому що православна церква будь-якого відтінку і приналежності все менше є якимось моральним авторитетом. Тому дуже багато світських людей, які хотіли б поважати церкву, чекають її очищення».
Коментувати
Тема: Еліта
«Але вони не є елітою. На відміну від тих же вчених, митців, людей, які живуть за якимось своїм внутрішнім кодексом честі. Яких ці грабують, паразитують на їх досягнення, фізичних силах, на їх талантах і думають, які вони класні».
Коментувати
«... Напевно, це те, що повинно було статися. І тут невинних немає. Винне і населення сходу, і політики, які не проводили там українізацію. І сьогодні вона не потужна. Ось це дивує. Війна почалася чотири роки тому, а на сході України досі не відчувається якоїсь потужної української інформаційної машини. Чому її туди не везуть? .. »
Коментувати
Тема: Час
«І як історик — теж. Не можна на історичному факультеті навчити розуміти, як жили люди до тебе. Але тільки в сорок років, уже виховуючи своїх дітей, пройшовши низку власних життєвих горнил і компромісів, я раптом чітко дещо збагнув. З абстракцій ці люди раптом перетворилися на живих».
Коментувати
"…Їх дуже багато. І вони теж повернулися. І залишилися такими ж як і були. "Ну, ок, я був і що?" ... Лінь, небажання взяти на себе відповідальність, байдужість ... Тому кров ллється далі. Тому так мало змін, які могли б уже статися »
Коментувати
"Свого часу я був у захваті від визначення дисидентства, яке дав Андрій Амальрик - російський дисидент.  "Дисиденти це люди, які, живучи в невільній країні, поводилися так, як ніби-то вони - вільні". Так, і сьогодні потрібні люди, які, живучи в аморальній країні, поводилися б - морально..."
Коментувати

«Так, звичайно. Коли ми потрапили під обстріл уже в АТО, коли їхали на білому мікроавтобусі по чистому полю, і в нас прицільно стріляв танк… Я пам’ятаю, що в якийсь момент почала молитися, за що почула шикання водія. Але його можна зрозуміти, він мав зосередитися…».

Коментувати
1 9 10 11 13