Поділитись в соц мережах:
«Якось тихо пережила. Я вже не плакала. Розуміла, що якось треба самозберегтися. Це відчували всі. І один наш медик, Толик, раптом сказав: «Я знаю, що нам усім потрібно». Він привіз нас у Голосіївську пу́стинь, там невелике таке озеро, і джерела б’ють холодні. Ми занурилися в цю крижану воду...…».
Поділитись в соц мережах:
«Ідеї фемінізму я сприйняла не тільки на рівні теорії, яку можна застосовувати в дослідницькій практиці, а й на рівні системи цінностей, близької мені особисто. Я опинилася в комфортній для себе ніші, де не було відмінностей між тим, як я живу, які цінності сповідую, та тим, які ідеї народжуються в результаті моїх наукових досліджень».
Поділитись в соц мережах:
«Це ми, що переживали це все… Ми це бачили, брали участь у супротиву, який формувався тоді без держави…Ми бачили, як держава кидала, йшла… це наш біль і ми його несем»
Поділитись в соц мережах:
«…матері, бабусі, сестри... передаючи їм жіночі цінності. Але чоловік потребує чоловічих цінностей. Чоловіки спочатку воювали, а потім ті, хто повернувся, забезпечували виживання своїх родин, пропадаючи з ранку до ночі на роботі. Потім — глобальний рух фемінізму. Споконвіку жінки обстоювали рівні права і можливості, що було абсолютно справедливо. Однак пізніше стався перекіс...».
Поділитись в соц мережах:
«На цей момент діти йдуть з таких сімей, як наша, без жодної матеріальної підтримки і житла. У декого з них хоч і є житло, але повернутися до батьків-алкоголіків… навряд чи це вихід для молодої людини. Це вже остаточно травмувати людину без будь-якої перспективи впоратися із цим життям».
Поділитись в соц мережах:
«Потім було страшно, що хтось дрючком зачепить… Я кілька доволі активних днів пропустила і сиділа вдома. Так от… вдома було страшніше…а потім – одне за другим... свої 15 років всі заробили»
Поділитись в соц мережах:
«Іноді намагання дізнатися про те, куди ми йдемо, зводять з розуму. Тому набагато простіше, коли ти призначив собі якусь ціль і ти до неї рухаєшся. Однак я не бачу якоїсь певної цілі. Я можу говорити красиві слова про майбутню країну, щастя, майбутнє дітей, але…»
Поділитись в соц мережах:
«Є таке відчуття, що в нас, особливо в журналістиці розслідувань, триває таке негласне змагання. Я розумію, що в якомусь сенсі формуванню такого мейнстриму допомогла ще в 2000-ні «УП». Але все ж таки маємо зрозуміти: журналістика розслідувань не може бути виключно антикорупційною, і порядок денний сильно змінився. Бракує елементарних професійних пояснень».
Поділитись в соц мережах:
«…Що він державний діяч? У Донецьку і Луганську не вирішили. Іншими словами, було ручне управління, ми були наче сліпі котенята… не було нічого. Тому, природно, питання залишаються… хтось же повинен відповісти…»
Поділитись в соц мережах:
«... Хто повісив тоді величезний плакат з тією особою на ялинку? Так, ялинка була символом того Майдану. Але вже не тією еліти. Народ прийшов не за цих політиків, а проти цієї системи. Політики ж, які «очолили» Майдан - вони частина цієї системи. І це очевидно. І не може представник системи зламати дерево, на якому він сидить ... »
Поділитись в соц мережах:
"...Коли я заходив на Майдани, було таке відчуття, що я заходжу під якусь арку, ауру любові... Де кожен готовий допомогти іншому.. Це дуже вражало! Адже це були ті самі люди, які не довіряють один одному, не можуть бути солідарними... Ці люди виявилися здатними на любов і взаємопідтримку... Це для мене-- душа і гідність народу... "
Поділитись в соц мережах:
«…з безліччю автономно працюючих органів. Які виконували свої завдання в межах цього організму. Може, хтось навіть і не розумів, що робить інший підрозділ. Але це працювало. Тому що було якесь непояснене відчуття світла, єднання. І цього не передати жодними словами. Але на цьому все й трималося».
Поділитись в соц мережах:
"…Це відчуття присутності руки, яка тобі завжди допомагає. В таборі з`явилося це почуття... Коли виконується обіцянка, і Господь приходить до тих, хто несправедливо засуджений. І це відчуття, що ти не один,, саме в камері-одиночці було найгострішим... Я дивився на планету... на те,, що там відбувається... і був Бог, і я... Тут у мене нажаль вже такого гострого відчуття немає"
Поділитись в соц мережах:
«Кожен по-своєму пережив цю рану. Кожен по-своєму її прийняв. Хтось сильніше і готовий встати з ліжка в госпіталі і повернутися на схід. Хтось зломлений і взагалі не знає, де тепер його місце ... Це настільки важко і індивідуально. У кожного були свої мета і сенс, коли він йшов на війну. І ті, хто їх втратив, переживають великий біль ... »
Поділитись в соц мережах:
«Вона завжди буде поганою. Виходячи із свого походження й способу мислення я взагалі маю ненавидіти будь-яку владу. Фіксувати, що вона робить не так. Говорити про це вголос. Проте це не означає, що я говоритиму тільки про погане. І в цьому теж різниця між оптимістом і песимістом. Я завжди бачу й хороше».
Коментувати 
