Поділитись в соц мережах:
«Я довго не міг наважитися на цей крок, бо саме Устим тримав. Але потім подумав, що в атмосфері нашої з дружиною відчуженості синові теж не дуже добре. Правда завжди краще. Ми не говорили про це. Я боявся почати сам».
Поділитись в соц мережах:
«І я ніколи про це не знала б, якби не приїхав швейцарський Фонд протимінної діяльності і не навчив мене цьому. І в державі немає фахівців. І у відділах освіти ніхто про це не знає. Тому добре, що міжнародні організації прийшли і що держава їх пустила ... Я говорила б про те, що таке навчання, можливо, в полегшеній формі, необхідне по всій Україні. Тому що патрони, зброя ... вони ж не обмежуються лінією вогню Донецької або Луганської областей ...»
Поділитись в соц мережах:
«Коли відкрили кримінальну справу, я попросив дозволу ознайомитися з матеріалами справи. І був шокований. Слідчий, котрий вів справу, через півроку (!) після загибелі Устима навіть не знав про місце, де це сталося. У справі його рукою було написано, що Устим Голоднюк загинув біля мосту. «Звідки ви це взяли?» — запитав я. «Там висить його портрет», — відповів мені слідчий».
Поділитись в соц мережах:
Повна відео - версія інтерв'ю
Поділитись в соц мережах:
"Хто сьогодні дискутує про це?... Я раптом починаю розуміти, що так звана російська культура насправді є метропольною культурою. Все сходилося в Москву. Спочатку в царську, потім-- в комуністичну... А насправді ми маємо ситуацію, яку дуже виразно описав Путін, коли одного разу його підвели до картин Глазунова..."
Поділитись в соц мережах:
«... у цій гонитві за голосами, за виборцями, за посадами, за мандатами, за портфелями ділили країну. Дуже мало уваги приділялося єдності країни. І армії. Не прогодувати свою армію — будь ласка, тепер хтось годує іншу армію... Хай це кримчани, але ж вони все-одно ...наші...»
Поділитись в соц мережах:
«Є така проблема у людей, як втома від роботи, від усього ... Справа якраз в тому, що їх мозок не перезавантажується. Він зациклений. Їм потрібно знайти свою форму перезавантаження. Для мене це - самотність. У мене тому практично не буває стресів».
Поділитись в соц мережах:
«Нічних телефонних дзвінків і якихось жахливих новин від рідних. Або від друзів, які мені дорогі. Так, цього боюся... Іще самотності поки що боюся. Тому що всі люди самотні насправді. Хоч який ти щасливий і хоч скільки близьких людей тебе оточує. І якось нерозумно цього боятися. Треба прийняти... Я поки що із цим завданням не впоралася...».
Поділитись в соц мережах:
Повна відео - версія інтерв'ю
Поділитись в соц мережах:
«Якщо свобода не цінність, а просто красиві слова, то тоді людина може дуже легко обміняти її на щось інше. На обіцянку економічного зростання, на популізм, на ілюзію безпеки ... на те, щоб «встати з колін». Це все речі одного порядку. І це історичний урок, з яким Україна ще не раз стикатиметься».
Поділитись в соц мережах:
«Але, те, що цінність свободи й справедливості не врівноважується повагою до закону, свідчить про певний анархізм, притаманний нашим людям. У цьому, власне, наша ключова відмінність від Росії. Росіяни схильні до монархії, українці — до анархії. Що, погодьтеся, теж не дуже добре».
Поділитись в соц мережах:
«Ця фраза народилася після того, як і ті, хто на Майдані, і ті хто на антимайдані вже були у брудному одязі ... Я теж пам'ятаю ці переживання, коли зрозуміла, що свій -- це та людина, яка світиться. Що вся країна, як у фантастичному фільмі, стоїть на боці добра. Що кожен, хто знаходиться тут, -- не частина натовпу, а свідома людина».
Поділитись в соц мережах:
«Якби цінності, які об’єднали Майдан, мали виключно націоналістичні риси, Майдан ніколи не став би тим, чим він став. Дуже важливо, на мій погляд, розвивати цей імпульс руху у бік громадянського суспільства. Зберігаючи національну ідентичність, але не замикаючись у ній».
Поділитись в соц мережах:
«Ви бачили б, скільки дорослих сорокарічних чоловіків розповідають про свої образи на батька з абсолютно дитячими переживаннями. І голос тремтить, і сльози течуть... Згадують, як бив, як принижував... Але однаково треба їхати і розмовляти… Зрілий чоловік ставитиметься до свого батька з повагою і подякою хоча б за те, що він дав йому життя. Навіть якщо той останній п’яниця».
Поділитись в соц мережах:
«... Я власноруч виклав дві тисячі мін. Проїжджайте, будь ласка, хто захоче ...Навіть деякі волонтери приїжджали і привозили бійцям розграбовану контрабанду ... м'ясо, сигарети... Я ж розумію, звідки це... І якщо їхні руки це взяли, отже вони причетні до цього всього»
Коментувати 
