Поділитись в соц мережах:
"Але в кожному плануванні працює один принцип: що запланували, те й отримали на виході. Ну не запланували сім'ю з дитиною. Немає в держави такої цільової групи"
Поділитись в соц мережах:
«Розуміти, що ти без цієї людини не можеш жити. І річ не в тому, що він чи вона допоможуть тобі щось пережити, — абсолютно ні… Я не могла жити без своєї мами. Коли її не стало, це було щось страшне для мене. Я не знаю, як взагалі залишилася на цьому світі… Правда. Я не можу уявити собі свого життя без свого чоловіка…»
Поділитись в соц мережах:
«За ці три роки ми стали сім’єю. Справжньою щасливою сім’єю. Наші діти їх теж дуже полюбили. Ми всі разом одне одного полюбили. Мілана не хотіла іншої мами... Але, на жаль, на думки й почуття маленьких дівчаток і хлопчиків ніхто в таких ситуаціях не зважає».
Поділитись в соц мережах:
«Це діти і з сімей переселенців, і з сімей військових. У яких батько «одного прекрасного дня» вийшов з дому і не повернувся ... Це трагедія дитинства також пов'язана з війною, навіть якщо дитина ніколи не чула автоматної черги».
Поділитись в соц мережах:
«І для мене є абсолютною відповідальність дорослих за дітей. Без будь-яких чому або ще якихось аргументів. Напевно, моя нинішня професійна діяльність тягнеться з мого дитинства. З якихось особистих переживань і травм. І розуміння стану дитини в тій ситуації, коли немає нікого, хто міг би їй допомогти ...»
Поділитись в соц мережах:
«Зараз наші рідні дити спокійніше ставляться до появи дітей. Ну, можливо, в останні дні, коли прийшли ще четверо малят, вони почали трохи ревнувати. Зараз загострилося певне суперництво за місце під сонцем: хто сяде поруч із мамою. Але ще дуже мало часу минуло. Щоб усі заспокоїлися і звикли одне до одного, треба десь півроку».
Поділитись в соц мережах:
«Мені не цікаво працювати в бізнесі. Я міг би працювати на юридичну компанію, заробляти великі гроші і жити в садибі. Але мені це глибоко нецікаво. Тому що я помру і свої майнові досягнення я нікуди з собою не заберу. І навіть не факт, що вони дістануться дітям. Тому що в разі пожежі все може згоріти. І все життя даремно? Це не моє...»
Поділитись в соц мережах:
«Іноді виникає таке відчуття, що він сам себе не контролює, невідомо, що в ньому зараз заговорить. Цікава жива істота, яка може по-різному себе проявити. І зараз ми якраз живемо в такий час, який нас усіх розкриває».
Поділитись в соц мережах:
"Ми оточені господніми знаками, але ми не завжди вміємо їх читати. Але один знак я прочитав. Було два колишніх воїна УПА в моєму таборі. Один з них - теж дуже відданий - не пішов на співпрацю з КДБ... проте сам по собі він був дуже добрий і доброзичливий... Другий був чоловіком, знищеним ненавистю. він трясся від люті. Дві моделі поведінки... "
Поділитись в соц мережах:
"Тому що він підняв всі три інструменти диявола. Це брехня, ненависть і насильство. Все це є в страшному використанні. І тому диявол для мене це дуже реалістична фігура ... Так само, як і добро. Я б тут міг скористатися словами Василя Стуса, які він написав своєму синові з табору. "Я б хотів жити так, щоб голуби сідали мені на плечі .."
Поділитись в соц мережах:
«Я не говорю про Майдан, я не говорю про війну. Я говорю про внутрішнє відчуття себе суспільством, в якому мені хотілося б жити…»
Поділитись в соц мережах:
«Я вважала, що нікому нічого не зобов`язана. Я була споживачем, котрий бере якісь суспільні блага, натомість нічого не віддаючи. Події на Майдані підштовхнули мене до відчуття належності до своєї землі і необхідності взяти на себе відповідальність за те, що відбувається у мене вдома. Зараз все моє життя говорить про те, як моїй країні боляче ...»
Поділитись в соц мережах:
«Мабуть, років до 37-38 я взагалі не сильно замислювалась на тему: хто я така? Правда. Для мене усвідомлення того, що я українка і що для мене це важливо, прийшло на Майдані»
Поділитись в соц мережах:
«Тому нам доведеться вчитися сприймати людей із абсолютно іншою ментальністю й культурою. І це може бути великою проблемою, оскільки Україна — це все-таки моноетнічна нація. І влада має до неї готуватися».
Поділитись в соц мережах:
«Люди є різні. Є озлоблені своєю бідністю ... Агресивні. Але більше людей хороших. Тих, хто розуміє твої проблеми і може прийти на допомогу. Незважаючи ні на що. Я впевнена в своєму чоловікові. Тому, що він для мене і друг, і чоловік ... моя підтримка у всьому. Ми, як одне ціле з ним».
Коментувати 
