Поділитись в соц мережах:
«Чоловік уже знає, чого хоче від життя і як цього домогтися, а вона — його жінка — чудово впишеться в його вже змодельоване середовище. Час сім’ї, час продовження роду, перемикання уваги на жінку... Звісно, не завжди все виходить. Частіше — не все. Особливо, якщо сміття, накопичене на попередніх етапах, у стосунках із батьками в тому числі, не розібране».
Поділитись в соц мережах:
«Час, коли хлопчик має відчути, що його люблять беззастережно, і він у безпеці. До п’яти років вихованням має більше займатися мама, а після п’яти — зобов’язаний долучитися тато і потихеньку починати запроваджувати нормативні правила. Приміром, якщо семирічний хлопчик розкидав іграшки, то не мама його має муштрувати і змушувати, а тато. Спокійно й упевнено».
Поділитись в соц мережах:
У мене в університеті була викладачка Ольга Олексіївна Акіменко. Колись до неї прийшла мама з підлітком: мовляв, не слухається, контакту немає тощо. І вона першої ж хвилини запитала в матері: «Хто пацану пере речі?» А потім виставила їх обох за двері, уточнивши, що приходити можна, коли цей хлопець почне прати собі речі самостійно. Тут ключ».
Поділитись в соц мережах:
«Це той період, коли бажання, амбіції, цілі максимально великі й отримують свою реалізацію. Є ти, твій дім — твоя фортеця — теж є, усі потреби закриті... У цьому віці ти максимально розправляєш крила... Безперечно, може бути купа проблем, криз, дефолтів, та чого завгодно. Але ти з ними впораєшся, якщо правильно прожив етап «Воїна». Якщо впорався із часом, коли долав свої дрібніші страхи».
Поділитись в соц мережах:
«Хлопчики мають проходити кров, повинні відчути, що таке біль, у тому числі і фізичний, і психологічний. Перше кохання і розчарування теж трапляється в цьому віці. І тут хлопцеві потрібна підтримка, щоб не зламався. Але, швидше за все, не від батьків. Бо це час формування нових авторитетів. Тренер, шкільний учитель, дід, нарешті. Який скаже: «Онучку, та ну їх, цих дівок, у тебе ще таких сто буде». Отак просто, а онукові — легше».
Поділитись в соц мережах:
«Насправді, я пішла зовсім не тому… І своїм дітям, напевно, я дала би більше свободи, аби уникнути такого роду штампів. Також можна,помилитися, обираючи професію заради якогось блага… В моєму випадку це, слава Богу, не спрацювало, але я знаю дуже багатьох людей, які потім були змушені переробляти свій вибір»
Поділитись в соц мережах:
Повна відео-версія інтерв'ю
Поділитись в соц мережах:
«Мама вчила мене любити людей. Я не відразу це оцінив. Бо в юностіз авжди видається, що чиясь мама краща, професійніша, мудріша…Ще щось… Юність дуже любить ті порівняння і вона буває дуже егоїстичною. А потім в таборі я просто вжахався: як ти міг так ставитися?!...»
Поділитись в соц мережах:
«Ось влада намагалася активно маргіналізувати Майдан. Зі своєю стабільною зарплатою я могла прекрасно стояти осторонь і постити «луки». Чисто гіпотетично. Тепер у мене є менше. У тому числі й у професійному плані, але...».
Поділитись в соц мережах:
«На той час не можна було просто піти в магазин і купити, наприклад, Біблію чи Євангеліє. Але деякі наукові журнали друкували уривки. І ось один такий уривок я ще в школі випадково прочитав у журналі «Техника молодежи». Потім ще й ще. Якогось моменту раптом зрозумів: те, що фізика описує як загадку Всесвіту, має відгадку в бутті Бога».
Поділитись в соц мережах:
«Хто це може бути? Той, хто не зазіхає на твою територію і свободу. Росія зазіхає. А ЄС, НАТО, Штати не збираються нас захоплювати й ділити. По-моєму, цілком зрозуміло, хто союзник».
Поділитись в соц мережах:
«Все змінилося. Хтось сильніше, хтось менше. Хтось знаходиться в таких обставинах, що не може активніше проявити те, що з ним відбувається»
Поділитись в соц мережах:
«Щоб відчути, що вони не самі, що за ними є ще хтось... Вирішили зіпертися на український визвольний рух: з Петлюрою, Центральною Радою і гетьманом Скоропадським. Але це було дуже давно…».
Поділитись в соц мережах:
«З погляду соціології, в нас узагалі дуже цікава країна. Власні перспективи люди оцінюють ліпше, ніж країни. І це — перманентна тенденція. Коли ми запитуємо: чи зміниться ваше життя на краще наступного року, більшість упевнена, що так. А якщо ми ставимо те саме запитання, але щодо країни, багато таких, хто вважає, що ситуація в країні зміниться на гірше».
Поділитись в соц мережах:
«На момент розвалу Союзу хаос у головах радянських громадян був настільки глобальним, що майже 90 відсотків, і навіть 57 відсотків у Севастополі, проголосували за незалежність України. Це був пошук бодай якогось порятунку, коли все навколо розвалювалося. Але далі постало логічне запитання: а який узагалі сенс у тому, що ми всі належимо до незалежної України?.»
Коментувати 
