Поділитись в соц мережах:
«Найбільшим компонентом помісної церкви є Київський патріархат, у якого були свої традиції. І вони були привнесені в цю структуру патріархом Філаретом. Зокрема з його радянського минулого. Але хочу, щоб їх стало якомога менше. Є багато питань. До процедури голосування, в тому числі».
Поділитись в соц мережах:
«Я не раз бачила сюжети, коли журналісти беруть інтерв’ю в людей, у будинки яких щойно влучили снаряди, у яких згоріла машина... І якщо, не приведи Господи, людина скаже «та від наших», починається методичне знищення чужої неправильної думки. Ну, й людини заодно. Розбитий будинок забуто, машину — теж...».
Поділитись в соц мережах:
«Чоловічі стосунки — це зовсім інша історія. Буває, зустрінеш перший раз людину, і так вона тебе дратує. Але після бійки розумієш, що класний насправді пацан. Так і син із батьком. Хлопчик повинен виявити силу, свою першу агресію щодо батька. І він може й повинен отримати здачі. І тоді син його поважатиме. Через біль він відчує, що тато сильний. «Ну, а я щось зарвався...»
Поділитись в соц мережах:
«Армія теж не бездонна, і резервів там обмежена кількість. Тим більше було на той момент. Якщо рушили вперед, то це зовсім не означає, що ця ж сама військова частина здатна йти далі. Можуть бути незворотні втрати... На долю тих військових частин, які були в першому ешелоні, випало вдосталь. І я не впевнений, що їхніми силами можна було рухатися далі і брати Іловайськ».
Поділитись в соц мережах:
«Однак,звичайно, дуже важливо повернути людей, а не тільки території. А там різні люди живуть. Люди,які чекають на Україну,.. які зорієнтовані на Росію,… які писали доноси, катували, є просто індиферентні… І це проблема, пов`язана з деокупацією свідомості. І не лише там, але й тут… »
Поділитись в соц мережах:
«Я чудово знаю цей регіон, там жили всі мої предки…Це спеціально поширюється пропаганда, що це якась відповідь і люди вийшли… ніхто там не виходив. Проукраїнські мітинги збирали незрівнянно більше людей. Але приїздили автобуси з Ростовської області, питання: хто їх пропускав?»
Поділитись в соц мережах:
«Тими днями я медикам найбільше заздрила. Їхня діяльність була усвідомленою і приносила конкретну користь… У той час, коли хтось пив у ресторані La Cantina, який працював навіть у ніч із 18-го на 19-те, хтось інший рятував людей з палаючого Будинку профспілок. А хтось іще стримував натиск «Беркута».
Поділитись в соц мережах:
"Ми повинні свою культуру--ту, що Київ породив, розчистити. А то у мене таке враження, коли я в Києві, що тільки на Майдані я пишався цим народом. А так, знову забуваємо свої джерела... Ось де нам потрібно працювати".
Поділитись в соц мережах:
«Суспільство взагалі не хоче знати жодних незручних тем, які стосуються не тільки Майдану, а й Донбасу, війни… Людям, думаю, від початку було дуже боляче. А коли болить, коли криза, то завжди легше поділити все на чорне й біле і вибрати свою сторону. Звісно, вважаючи її білою. Насправді ж усе значно складніше».
Поділитись в соц мережах:
«Він зателефонував уночі і сказав, що росіяни їм поставили жорстку умову — визначитися. Зізнаюся, на той момент мені було однаково, яку клятву і якому народу він дасть. Аби тільки з ним нічого не сталося. Та син сказав, що він уже склав присягу і вдруге цього не робитиме».
Поділитись в соц мережах:
« Мені так ніхто і ніколи не відповів на питання: за що ми воюємо? Ми воюємо за територію чи за людей? Якщо за людей, то ми не можемо воювати з ними. Ми повинні воювати за них. На всіх фронтах»
Поділитись в соц мережах:
«Однак воно дано тобі не для того, щоб ти його витрачав, розпилював…Воно тобі необхідне, щоб ти міг використати це життя для ретрансляції, щоб ти міг щось дати світові»
Поділитись в соц мережах:
«Під час другого Майдану ми також були надто романтизовані процесами, які відбуваються в країні. Перемагали гарячі серця, а не холодні голови. Ми думали (і чекали), що тут і зараз відбудуться великі зміни. У результаті наша громадянська позиція увійшла в конфлікт з нашою професією».
Поділитись в соц мережах:
«Як і до поранених, коли я вже була волонтером у шпиталі у відділенні реанімації. І до їхніх дружин. Коли ти знаєш, що її чоловіка вже немає, а вона сиділа з ним три доби, і їй треба поспати хоча б ніч. І я не говорю. Я відправляю її спати до дітей, знаючи, що завтра в них буде зовсім інше життя…».
Поділитись в соц мережах:
«…коли все залишилося там, коли пограбовано майно, коли залишилася квартира…все, що так чи інакше було пов`язано з твоїм життя»
Коментувати 
