ПРО ЛЮДЕЙ, ЯКІ ЖИВУТЬ ДЛЯ ІНШИХ

Ігор Козловський

Український вчений і громадський діяч, кандидат історичних наук. Козловский був у полоні в бойовиків терористичного угрупування ДНР.

Ми земляки. Коли Ігор Козловський згадав Макіівський металургійний комбінат ім. Кірова, серце моє тенькнуло. В 50-і роки маленький Ігор збирав там з бабусею вугілля, щоб опалювати комуналку, а у 70-і – в мартені Кіровського заводу працював мій батько. Чоловік, якого до цього я жодного разу не бачила, автоматично став рідним. Він такий же мутант у сприйняті цієї війни, як і я. Несучи в собі гени двох сторін, жорстко, як свідок, викриває та відсікає третю – російську, намагаючись винайти нове ДНК громадянина. Я прочитала десятки його інтерв”ю після полону, стільки ж прослухала телевізійних програм за його участю. Вражає одне – спокій. Абсолютний спокій. Дзен. Жодного натяку на жалість до себе. І на ненависть до них. Деяка відстороненність мудреця, який спостерігає за тим, що відбувається з ним немовби зі сторони.

Ми говорили довго. Козловський за своєю суттю –Учитель. Він пояснює і спрямовує. Час – ілюзія.  Людина – процес. Події – уроки. Все розкладено по поличках і розподілено на чарунки. Він на двісті відсотків готовий до лекції. От тільки коли замислишся, звідки лектор черпає матеріали – по спині мурахи.

«Ще раз дякую за розмову з вашими розумом та знаннями, – пишу йому наступного після нашої зустрічі дня. – В душу, по-моєму, ви ще довго нікого не впустите. А може, і ніколи не впустите. А у відповідь просто: «Дякую».

Ігор Козловський активний і систематичний у соцмережах. Вислови філософа, які бувають надзвичайно доречними. Мовби між нами встановився якийсь енергетичний канал. І ось сьогодні він відчув зненацька нахлинуту на мене порожнечу. «Нічого не відбувається даремно, – словами Рамеша Балсекара раптом заявляє Козловський. – Все готується до наступної сцени». Культова музика, трактати про національну їжу, нова стаття релігієзнавця Козловського про Томос… Читаю. А ось десятки фото з різними усміхненими людьми, включаючи чиновників вищого державного рівня, пропускаю.  Подібна всеїдність мудреця мене спочатку налякала, потім насторожила. Далі я раптом зрозуміла: коли чоловік стоїть на порозі смерті, коли вже з усіма попрощався та примирився з можливим відходом, повернення – чудо чудесне. І весь світ, і люди  його населяючі, після повернення звідти сприймаються  у світлі райдуги. Всі чудові. Всі любимі. Тому що живі. А, значить, мають право на помилки. Життєві задачі та уроки. Мають право засвоювати їх або ігнорувати. Особистий вибір. Але всім треба простягнути руку. З кожним можна стати поруч. Істинна любов до людства. «Я одвічний учень любові» – промовляє Козловський, розповідаючи про свого старшого сина, який страждає на синдром дауна. «Я є», – по-дитячому таємно радіє його зранене єство. Незважаючи ні на що.

Інна Ведернікова

«…коли стрелківці входили в Донецьк… Як вони взагалі у Слав`янську опинилися? Держава нічого не робила. Зрозуміло, що вона була слабка…  Але ці помилки. І зараз ми знаходимося у стані, в якому знаходимося… і не можемо без розслідування відповісти на всі  питання»
Коментувати
Тема: Біль
«Однак воно дано тобі не для того, щоб ти його витрачав, розпилював…Воно тобі необхідне, щоб ти міг використати це життя для ретрансляції, щоб ти міг щось дати світові»
Коментувати
«Я ж там спілкувався з різними людьми. З тими, хто взяв у руки зброю з того боку. І з карними злочинцями, які по двадцять років сидять. Бачив там і героїв, і зрадників. Весь спектр людського матеріалу, так би мовити. Це дозволяє бачити світ більш багатовимірно. Більш вибачливо. Більш милосердно. Тому що все це – різні душі. Говорили вони про різне. Однак всі їх питання торкалися людських глибин»
Коментувати
«Тому я хотів би, щоб люди все-таки жили по любові. Тому що по закону, це значить,стикнутися з тією ж справедливістю, яка карає і яка принесе додаткові страждання.
Коментувати
«Інша справа, що у нас буде не одна, а дві юрисдикції. Частина людей не буде об`єднуватися, а буде знаходитися в підпорядкуванні Московському патріархату. Мають право. Ми за це стояли и боролись…Взагалі Україна одна з найполіконфесійних держав»
Коментувати
«Це центр, з котрим ти можеш входити в контакт, ти можеш звертатися до нього з текстом, молитвою… можеш, так би мовити, --  мандрувати всередині»
Коментувати
«Мені буде складно побачити, зрозуміти що ж відбувається в душі іншої людини, в його картині світу, якщо я не зроблю крок в цю картину, якщо я не стану частиною цієї картини…»
Коментувати
«Тому що наше суспільство ще слабко чує… З моменту Празькой весни 68-го до Гавела минула певна  кількість років… Так, і ми ще маємо визрівати»
Коментувати
«Пам`ятаєте, разом з Майданом група «Первое декабря»? Так уже сталося, що за цей період часу більшість з них пішла. Починаючи від Мирослава Поповича і  закінчуючи Любомиром Гузаром. Однак має бути критична маса моральних авторитетів у суспільстві, які повинні бути голосом громадянського суспільства»
Коментувати
«Ми всі народилися в крові. Так  відбувається. Як на індивідуальному рівні, так і на рівні нації»
Коментувати
Тема: Росія
«Згадайте декабристів – що їх вело на Сенатську площу?... От Сенатська площа – це, так би мовити, Майдан того періоду…Якщо ти хочеш бравувати якось – звільни своїх кріпаків, але вони хотіли свободи для всіх…»
Коментувати
Тема: Росія
«Сама Росія як система життя завжди працює не інтенсивно, а екстенсивно…захоплюючи інші простори. Бачите, як вона розширювалась історично... Ви гадаєте, Північна Корея випадково з`явилась? Це теж, що потім сталося з Абхазією, Північною Осетією…Коли людина не важлива, коли народи не важливі»
Коментувати
«…для того, щоб не втратити  свободу... Гідність у тому, що вони хочуть жити у вільному світі … тобто вектор розвитку йде у світове співтовариство… не тільки в Європу…Європа – ця метафора…»
Коментувати
«Самодостатніх країн не існує. Ми живемо в глобальному світі. Ми всі залежні. Гадаєте, Америка менш залежна? У неї борг найбільший у світі. І це нормальний процес. Інша справа – яке місце ти в цьому займаєш? Наскільки працює твоя гідність?... Тому ми йдемо до більш здорових залежностей»
Коментувати
«…як багато інших народів…дуже  легко  це може відбутися, особливо коли знаходяться поруч спорідненні народи. Звичайно, у нас є гідність»
Коментувати
«Для того, щоб ти самовдосконалювався. Для того, щоб  ти бачив, що світ недосконалий  і знаходиться в стражданні…у тому процесі, коли ти вчишся розуміти, що іншому може бути боляче…»
Коментувати
«Час відмовитися від совкового принципу розуміння влади. Що прийде якийсь лідер, якийсь пан і наведе лад… Треба брати відповідальність кожному на своєму місці. Неодмінно, все буде не так, як здається нам в ідеалі, однак є рух не від  чогось, а до  чогось… Будь-яке одужання починається, коли ми йдемо не від хвороби, а до – здоров`я… »
Коментувати
Тема: Діти
«У мене додаткові навантаження – у мого старшого сина синдром дауна. Вже двадцять років він із зламаним хребтом. Лежачий. Кожен день починається  з нього. Я повинен встати, його перевернути… він учить мене любові…»
Коментувати
«…коли все залишилося там, коли пограбовано майно, коли залишилася квартира…все, що так чи інакше було пов`язано з твоїм життя»
Коментувати
Тема: Біль
«Він різний. Буває душевний, моральний, буває фізичний. Все залежить від того, як людина вміє з цим справитися і як уміє з цим жити…»
Коментувати
«У нас у родині всі дружні. Ну, дружба – це різновид любові. Якщо ми любимо, як ми вважаємо, але  не вміємо дружити, любов наша не повноцінна…»
Коментувати
«…Що він державний діяч? У Донецьку і Луганську не вирішили. Іншими словами, було ручне управління, ми були наче сліпі котенята… не було нічого. Тому, природно, питання залишаються… хтось  же повинен відповісти…»
Коментувати
«У вас не буде вашого творчого натхнення, якщо не буде елемента конструктивної агресії, який вас підійме і приведе у точку, де ви працюватимете»
Коментувати
«Серед моїх предків мовби  є і ця лінія…Взагалі українці – це такий етнос, котрий доволі відкрито вбирає  в себе різні потоки…»
Коментувати
«У них якась артельність… людина-гвинтик, у нас – індивідуалізм, кар`єризм. Через це немає артельності. І там це дозволило створити державу, систему, а тут це ніколи не дозволяло створити державу…кожен з нас – яскрава зірка, яка має свою точку зору. Ідея загального добра, про яку ми часто говоримо з блаженнішим  Борисом Гудзяком, має стати ідеєю для об`єднання…»
Коментувати
«Я чудово знаю цей регіон, там жили всі мої предки…Це спеціально поширюється пропаганда, що це якась відповідь і люди вийшли… ніхто там не виходив. Проукраїнські мітинги збирали незрівнянно більше людей. Але приїздили автобуси з Ростовської області, питання: хто їх пропускав?»
Коментувати
«У нас є маса архівів. Ми фотографували ці колони. Ми бачили тих чеченців. Ми бачили, бурятів…ми  усіх їх бачили. Що вони там роблять?, Ось, будьте ласкаві, вам причини»
Коментувати
«Релігійна віра – це коли людина повертається до  таємниці  та бажає таємницю  зрозуміти, вступити з нею в діалог. Так, ця віра присутня і в мені в тому числі… »
Коментувати
Тема: Слово
«Кожне слово має дух,  своє походження, психологію… Наприклад,українською  -- дружина (друг) російською – супруга (супружниця), українською – весілля (веселитися), російською – свадьба (зводити)…»
Коментувати
«Це ми, що переживали це все… Ми це бачили, брали участь у супротиву, який формувався тоді без  держави…Ми бачили, як держава кидала, йшла… це наш біль і ми його несем»
Коментувати
«…котрий спрямовується від тваринного до  божественного. Все залежить від того,як він пройде цей шлях…»
Коментувати
Тема: Час
«Ти можеш знаходитися в жахливих умовах, але ти живий і  ти можеш дихати…ти можеш насолоджуватися биттям свого серця…ти знаходишся в тій точці, яка має назву вічність… »
Коментувати
«Однак,звичайно, дуже важливо повернути людей, а не тільки території. А там різні люди живуть. Люди,які чекають на Україну,.. які зорієнтовані на Росію,… які писали доноси, катували, є просто індиферентні… І це проблема, пов`язана з деокупацією свідомості. І не лише там,  але й  тут… »
Коментувати
Тема: Біль
«…Як люди втрачали розум від цього душевного болю.  Тому що, якщо тобі нікуди бігти назовні, багато хто намагається бігти всередину. І тоді відбувається створення такого внутрішнього конструкта, в якому вона ховається. Стає тим, з ким ти вже не можеш вступити в контакт»
Коментувати
«Знаходячись там, у полоні, мені було складно, наприклад, коли у мене щось  є з харчів, а у когось поруч немає. Я мав поділиться, навіть якщо це буде у  збиток мені…»
Коментувати