Леся Литвинова

Ми зустрілися після того, як  скінчилося її чергове побачення з депресією. Два тижні на таблетках. Вдома. Наодинці. Сьогодні волонтер,  яка колись створила «Фролівську 9/11» та  кілька років збирала по шматочках побут тисяч переселенцев, намагається скласти себе. Це відчувається.  Незважаючи на те, що після хлопка оператора Леся, як колишній досвічений режисер-телевізійник, бере себя в руки, робить обличчя  і починає віщати. Однак вже через якісь хвилини «обличчя» зникає  і з`является — людина.  Сильна і  слабка. Розтерзана і зібрана. Проста і  складна. Впевнена в собі і яка сумнівається. Жінка, яка в 2013-му покинула кар’єру та  зберігаючи під серцем четверту дитину, обрала свою нову дорогу.

На тій і стій, і стій – допоки скону,

допоки світу й сонця – стій і стій.

Хай шлях – дораю, пекла чи полону –

усе пройди і винести зумій.

Так у Стуса. А у Литвинової?

Вона стоїть. Вона тримає. Спочатку переселенців, тепер – онкохворих. Шукає ліки. Житло. Сенс. Навіть якщо у когось його лишилось трохи більше місяця. Вона докладно і методично описує історії хвороб людей на своїй сторінці у Фейсбуці. Виставляє їх фотографії. Вказує номери банківських карт і просить вітати її з днем нароження посильним внеском у спасіння чиєгось життя. Потім з`является пост з проханням не дзвонити їй вночі. Далі картинка з ангелом, якого запрягли люди. Ангел із зламаними крилами і зараз  на її сторінці боронить землю. Залізна Леся втомилась?

Цей факт давно дратує багатьох. Тих, кто не може натянути своє життя на її вчинки. Ну, якщо взялась, то тягни, Леся, не жалійся… Однак привести додому до своїх дітей вмирати чужу дівчинку, це занадто …  А може вона занурюється в чужий біль від глибокого свого?… А якщо це вже гординя і комплекс Бога? А вона все публікує та публікує номери карт. Шукає гроші на ліки. Вірить у Віру, — жінку з великими зворушливими очима та стильною зачіскою, тільки що зробленою їй у приватному хосписі. Який теж знайшла Литвинова. І,так, і їй продовжують дзвонити вночі.

В якийсь момент відчуваєш, що перед тобою – божий інструмент. Посередник. Її обрали. А вона — погодилась. Допомагати нести чужий хрест. Ховати чужу дівчинку Леру. Чтоб потім написати: «Я тебе нікому не відддам…». Читаю і прощаю їй її посягання на ангела. Тому що передо мною Людина-Подвиг.  Майже розчавлена власною залізною вагою. Вона опирається.  Говорить про руйнування власних границь. А, по суті, – про руйнування свого життя. Самовизначення «погана мати» прошиває весь наш діалог. Вона сумнівається.

…  Але  вранці черговий  пост з фото про нове власне житло для сім`ї хворого на рак переселенца…Чотири зворушливих малюка сидять під тином на лавочці, звісивши ноги. На своїй лавочці.

Вона старається…

Інна Ведернікова