ПРО ЛЮДЕЙ, ЯКІ ЖИВУТЬ ДЛЯ ІНШИХ
Партнери випуску:

Отець Кирило Говорун

Архімандрит РПЦ, доктор філософії, історик, професор університету Лойола-Мерімаунт у Лос-Анджелесі, викладав у Єльському та Колумбійському університетах.

Отець Кирило Говорун — учень патріарха Російської православної церкви Кирила, який здійснив його рукопокладення у священики. Він же — людина, котра була праворуч від Вселенського патріарха Варфоломія під час усього перемовного процесу, пов’язаного з отриманням Православною церквою України Томосу про автокефалію. Парадокс? Ні – позиція.

Мені в цьому співрозмовнику було цікаве все. І людське, чому ми присвятили чималу частину нашого часу. Діалог — не проповідь. І суспільне, оскільки отець Кирило виявився спроможним називати речі своїми іменами. Як по відношенню до лже-стратегії Російської православної церкви, залишаючись при цьому її кліриком (в США немає парафій ПЦУ), так і по відношенню до головного вибору, перед яким опинилася нова Православна церква України.

Її «участь-не участь» у виборчій президентській кампанії, що розгортається, стане другим і ключовим показником «здоров’я» новонародженої, за шкалою Апгар. Першим, на думку Говоруна, був сам «не дуже досконалий» сценарій створення нової церкви та процедура голосування за її предстоятеля.

Питання в тому, створюємо ми своє нове чи лише віддзеркалюємо Росію й будуємо ще одну російську церкву, але з українським знаком. Паралельно формуючи політичну релігію. Комусь на тлі ейфорії, що охопила країну, такі репліки здадуться блюзнірством. Однак отець Кирило Говорун упевнений, що завжди слід розрізняти природу церкви та її адміністративні структури. Останні — апріорі недосконалі. І чим раніше вдасться виявити поломку, тим більше в цієї структури шансів відповідати заповідям та цінностям, які вона, власне, й несе в народ. Інакше гріш ціна і такій церкві. І Томосу. І ейфорії.

Інна Ведернікова

Друкований варіант інтерв’ю читайте тут: читати >>>

«На той час не можна було просто піти в магазин і купити, наприклад, Біблію чи Євангеліє. Але деякі наукові журнали друкували уривки. І ось один такий уривок я ще в школі випадково прочитав у журналі «Техника молодежи». Потім ще й ще. Якогось моменту раптом зрозумів: те, що фізика описує як загадку Всесвіту, має відгадку в бутті Бога».
Коментувати
«Я не вважаю, що все обов’язково визначене батьками та вихованням. Є фундаментальні речі, закладені в душі кожної людини. У цьому сенсі не можна говорити про детермінізм стосовно людської особистості. Якби людина визначалася тільки середовищем, вона б не була здатною його змінювати».
Коментувати
«В одну кімнату заходить чоловік і бачить, що навколо стола з їжею сидять люди. Але їхні руки не згинаються в ліктях. Вони беруть їжу й намагаються піднести її до рота, щоб з’їсти. Проте не можуть. Люди мучаться, вони голодні й нещасні... «Такий вигляд має пекло», — пояснили чоловіку. Потім він зайшов до іншої кімнати…».
Коментувати
«І, власне кажучи, те, що я роблю, що кажу зараз, великою мірою є наслідком того, чого він мене вчив. Хоч би як парадоксально це звучало. І тут жодних емоцій і сантиментів у мене немає. Я поважаю його вибір. Але не приймаю його. Чому, власне, й пішов із тих позицій, які мав у російській церкві».
Коментувати
«Церква для мене — це середовище, де божественне стикається з людським. Де Бог входить у людську культуру й виражає себе через інструменти людських комунікацій. Через науку в тому числі. Моє основне заняття — наука. Я історик. Для мене взагалі було б якось не дуже правильно займатися релігією як професією. Релігія — більше, ніж професія».
Коментувати
«Чим ближче людина підходить до Бога, тим далі Бог опиняється від неї. Ось тобі здається, що треба ще трохи постаратися, напружити весь свій інтелект, стати надлюдиною, — і відповіді в тебе в кишені. Але це ілюзія…».
Коментувати
«Якби цінності, які об’єднали Майдан, мали виключно націоналістичні риси, Майдан ніколи не став би тим, чим він став. Дуже важливо, на мій погляд, розвивати цей імпульс руху у бік громадянського суспільства. Зберігаючи національну ідентичність, але не замикаючись у ній».
Коментувати
«…гріх і кара, в інтерпретації новачка без досвіду віри, — це чорно-біле зображення. На вищому етапі сприйняття може змінюватися. Досконалі ченці, замість того, щоб інтерпретувати кару як гнів Божий, говорять про любов Бога, що її людина сприймає через власну неусвідомленість як гнів».
Коментувати
«І тут я говорю не про заяложену установку деяких церков, що, мовляв, прийшовши до Бога, ти відразу отримаєш гроші, здоров’я, успіх і кар’єру. Аж ніяк. Я саме про те, що людина може продовжувати залишатися сам на сам зі своєю трагедією, але для неї це вже не трагедія. А джерело її розвитку, якщо хочете. Місце її сили, морального і духовного зростання».
Коментувати
«Особливо православних. Крім Київського патріархату, Греко-католицької церкви та всієї Всеукраїнської ради релігійних організацій, Майдан підтримали чимало і в Московському патріархаті. Однак із початком війни це зближення розгорнулося назад».
Коментувати
«Її ніхто звідси не проганяв. Для того, щоб залишитися, вона мусила дотриматися лише однієї умови: визнати й прийняти нову реальність України. І тоді для неї було б місце в Україні. Не номінальне, — це завжди залишиться, як і залишаться люди, які будуть і мають повне право ходити у храми МП. А реальне. Проте на рівні смислів, які продукує ця церква, вона вже стала для дуже багатьох людей чужою. І в цьому основна її драма».
Коментувати
«Визнав реальність агресії і людських страждань. І у відповідь на це вирішив втрутитися в українську ситуацію всіляко, сприяв формуванню визнаної автокефальної церкви України. І через факт визнання реальності став затребуваний в Україні».
Коментувати
«…не брати до уваги реалій, йти у фарватері російської політики стосовно України. Що передбачало відмову Україні у праві існувати як державі. Відмову українцям у праві існувати як народ і захищати себе від агресії. Більш того, він не просто не визнав агресію Росії, а й сприяв їй. І це його свідома помилка».
Коментувати
«Тому ми також маємо давати шанс людям. Ми не повинні ні перед ким закривати двері і відбирати шанс для зміни. Саме тому церква проти страти. Як би жорстко система не обходилася з тими, хто потрапив до виправної установи, у них все одно залишається шанс почати нове життя. І це по-християнськи».
Коментувати
«Зробити свій вибір на користь держави, яка справді доклала чимало зусиль до отримання Томосу. Чи — на користь суспільства, яке дало початковий поштовх автокефалії. Перші сигнали, отримані нами, — тривожні…поки що вибір робиться на користь держави. І цього треба уникнути в будь-який спосіб».
Коментувати
«Бо ми можемо боротися за правду так, що каменя на камені не лишиться. Але правда, сказана без любові, є брехнею. Інколи реальна мета правдорубів — банальне бажання розправитися з людиною. Самоствердитися за рахунок правди».
Коментувати
«Найбільшим компонентом помісної церкви є Київський патріархат, у якого були свої традиції. І вони були привнесені в цю структуру патріархом Філаретом. Зокрема з його радянського минулого.  Але хочу, щоб їх стало якомога менше. Є багато питань. До процедури голосування, в тому числі».
Коментувати
«... не повинні приймати його гріх. Ось ця різниця між гріхом і грішником є ключем до питання про толерантність. Очевидно, ми повинні давати якісь моральні оцінки явищам, що відбуваються в суспільстві. Але не забувати при цьому, що людина як така - образ і подоба Божа…»
Коментувати
«Якщо об’єднана церква зробить свій вибір на користь держави, то ми будуватимемо, по суті, російську церкву, тільки з українським знаком. Українська церква має бути в діалозі з державою. Але ще більше вона має бути в діалозі з українським суспільством. Не брати участь у політичних кампаніях — передвиборних, президентських, парламентських...».
Коментувати
«…якої нам завдала війна. І це травма жертви, не агресора. З останньою ще доведеться розбиратися й ладнати Росії. Нам же ще довго жити зі своєю. Але вже зараз я представив би процес, що розгортається в Україні, за допомогою двох категорій — нації та суспільства».
Коментувати
«Інше питання, що сама нова українська церква вже зіштовхнулася зі спокусою взяти участь у політичних кампаніях. У тому числі на користь нинішнього президента. Вже є очевидні сигнали, які дозволяють припустити, що ця участь буде помітною».
Коментувати
«Але треба розрізняти природу церкви (її основу) та її адміністративні структури. Те, що всередині церкви створює людина, апріорі недосконале. Воно рано чи пізно ламається. Щоб полагодити поломку, її треба виявити. А отже, можлива критика адміністративних структур і певних аспектів церковного життя».
Коментувати
«Я дуже хотів би, щоб церква зберегла імпульс, отриманий на Майдані. Щоб вона обрала шлях діалогу з громадянським суспільством, шлях прийняття іншої точки зору. Це не мусить бути церква з монолітною національною ідентичністю, з виключно національною програмою».
Коментувати
«За дотримання двох «але». Цей процес не повинен приводити до нарцисизму та гордині. Християнству (природа якого в комунікації) ближча ідея солідарності та взаємодопомоги, ніж якесь ізольоване й самодостатнє самовдосконалення…»
Коментувати
«…Хоч у мене і немає сім'ї. Іноді навіть присутня деяка інтоксикація від спілкування. У мене глобальна аудиторія і таке ж коло спілкування. Мав щастя бути знайомим із багатьма діячами світової культури, інтелектуального життя ... Дійшов висновку, що іноді найпростіша людина може бути набагато цікавішою за знаменитість».
Коментувати
«У цьому сенсі у нас немає долі як історичної детермінованості. Кожен крок людини, зроблений внаслідок вільного вибору, визначає результат. Так, ідеться про причини й наслідки. Тобто, з одного боку, — Бог, який веде й закликає тебе, з другого, — ти сам, відгукуєшся на ці заклики або ігноруєш».
Коментувати
«Я, наприклад, можу опинитися перед спокусою дати або взяти хабар. Якщо я не втримався і вчинив так, то я став менш вільною людиною. Якщо зміг протистояти, — став більш вільною. Так само і в особистому житті. Грішу, — втрачаю частину своєї свободи. Якщо я завжди чиню, як велить совість, — стаю абсолютно вільною людиною. Якщо зловживаю, — і до в’язниці недалеко. Реальної чи психологічної, це в кого як складеться».
Коментувати