Поділитись в соц мережах:
Поділитись в соц мережах:
«Але треба розрізняти природу церкви (її основу) та її адміністративні структури. Те, що всередині церкви створює людина, апріорі недосконале. Воно рано чи пізно ламається. Щоб полагодити поломку, її треба виявити. А отже, можлива критика адміністративних структур і певних аспектів церковного життя».
Поділитись в соц мережах:
«Інше питання, що сама нова українська церква вже зіштовхнулася зі спокусою взяти участь у політичних кампаніях. У тому числі на користь нинішнього президента. Вже є очевидні сигнали, які дозволяють припустити, що ця участь буде помітною».
Поділитись в соц мережах:
«Якщо об’єднана церква зробить свій вибір на користь держави, то ми будуватимемо, по суті, російську церкву, тільки з українським знаком. Українська церква має бути в діалозі з державою. Але ще більше вона має бути в діалозі з українським суспільством. Не брати участь у політичних кампаніях — передвиборних, президентських, парламентських...».
Поділитись в соц мережах:
«Найбільшим компонентом помісної церкви є Київський патріархат, у якого були свої традиції. І вони були привнесені в цю структуру патріархом Філаретом. Зокрема з його радянського минулого. Але хочу, щоб їх стало якомога менше. Є багато питань. До процедури голосування, в тому числі».
Поділитись в соц мережах:
«Зробити свій вибір на користь держави, яка справді доклала чимало зусиль до отримання Томосу. Чи — на користь суспільства, яке дало початковий поштовх автокефалії. Перші сигнали, отримані нами, — тривожні…поки що вибір робиться на користь держави. І цього треба уникнути в будь-який спосіб».
Поділитись в соц мережах:
«І, власне кажучи, те, що я роблю, що кажу зараз, великою мірою є наслідком того, чого він мене вчив. Хоч би як парадоксально це звучало. І тут жодних емоцій і сантиментів у мене немає. Я поважаю його вибір. Але не приймаю його. Чому, власне, й пішов із тих позицій, які мав у російській церкві».
Поділитись в соц мережах:
«…не брати до уваги реалій, йти у фарватері російської політики стосовно України. Що передбачало відмову Україні у праві існувати як державі. Відмову українцям у праві існувати як народ і захищати себе від агресії. Більш того, він не просто не визнав агресію Росії, а й сприяв їй. І це його свідома помилка».
Поділитись в соц мережах:
«Визнав реальність агресії і людських страждань. І у відповідь на це вирішив втрутитися в українську ситуацію всіляко, сприяв формуванню визнаної автокефальної церкви України. І через факт визнання реальності став затребуваний в Україні».
Поділитись в соц мережах:
«Її ніхто звідси не проганяв. Для того, щоб залишитися, вона мусила дотриматися лише однієї умови: визнати й прийняти нову реальність України. І тоді для неї було б місце в Україні. Не номінальне, — це завжди залишиться, як і залишаться люди, які будуть і мають повне право ходити у храми МП. А реальне. Проте на рівні смислів, які продукує ця церква, вона вже стала для дуже багатьох людей чужою. І в цьому основна її драма».
Поділитись в соц мережах:
«Особливо православних. Крім Київського патріархату, Греко-католицької церкви та всієї Всеукраїнської ради релігійних організацій, Майдан підтримали чимало і в Московському патріархаті. Однак із початком війни це зближення розгорнулося назад».
Поділитись в соц мережах:
«Я дуже хотів би, щоб церква зберегла імпульс, отриманий на Майдані. Щоб вона обрала шлях діалогу з громадянським суспільством, шлях прийняття іншої точки зору. Це не мусить бути церква з монолітною національною ідентичністю, з виключно національною програмою».
Поділитись в соц мережах:
«Якби цінності, які об’єднали Майдан, мали виключно націоналістичні риси, Майдан ніколи не став би тим, чим він став. Дуже важливо, на мій погляд, розвивати цей імпульс руху у бік громадянського суспільства. Зберігаючи національну ідентичність, але не замикаючись у ній».
Поділитись в соц мережах:
«…якої нам завдала війна. І це травма жертви, не агресора. З останньою ще доведеться розбиратися й ладнати Росії. Нам же ще довго жити зі своєю. Але вже зараз я представив би процес, що розгортається в Україні, за допомогою двох категорій — нації та суспільства».
Поділитись в соц мережах:
«... не повинні приймати його гріх. Ось ця різниця між гріхом і грішником є ключем до питання про толерантність. Очевидно, ми повинні давати якісь моральні оцінки явищам, що відбуваються в суспільстві. Але не забувати при цьому, що людина як така - образ і подоба Божа…»
Поділитись в соц мережах:
«Бо ми можемо боротися за правду так, що каменя на камені не лишиться. Але правда, сказана без любові, є брехнею. Інколи реальна мета правдорубів — банальне бажання розправитися з людиною. Самоствердитися за рахунок правди».
Поділитись в соц мережах:
«Тому ми також маємо давати шанс людям. Ми не повинні ні перед ким закривати двері і відбирати шанс для зміни. Саме тому церква проти страти. Як би жорстко система не обходилася з тими, хто потрапив до виправної установи, у них все одно залишається шанс почати нове життя. І це по-християнськи».
Поділитись в соц мережах:
«Я, наприклад, можу опинитися перед спокусою дати або взяти хабар. Якщо я не втримався і вчинив так, то я став менш вільною людиною. Якщо зміг протистояти, — став більш вільною. Так само і в особистому житті. Грішу, — втрачаю частину своєї свободи. Якщо я завжди чиню, як велить совість, — стаю абсолютно вільною людиною. Якщо зловживаю, — і до в’язниці недалеко. Реальної чи психологічної, це в кого як складеться».
Поділитись в соц мережах:
«У цьому сенсі у нас немає долі як історичної детермінованості. Кожен крок людини, зроблений внаслідок вільного вибору, визначає результат. Так, ідеться про причини й наслідки. Тобто, з одного боку, — Бог, який веде й закликає тебе, з другого, — ти сам, відгукуєшся на ці заклики або ігноруєш».
Поділитись в соц мережах:
«…Хоч у мене і немає сім'ї. Іноді навіть присутня деяка інтоксикація від спілкування. У мене глобальна аудиторія і таке ж коло спілкування. Мав щастя бути знайомим із багатьма діячами світової культури, інтелектуального життя ... Дійшов висновку, що іноді найпростіша людина може бути набагато цікавішою за знаменитість».
Поділитись в соц мережах:
«За дотримання двох «але». Цей процес не повинен приводити до нарцисизму та гордині. Християнству (природа якого в комунікації) ближча ідея солідарності та взаємодопомоги, ніж якесь ізольоване й самодостатнє самовдосконалення…»
Поділитись в соц мережах:
«І тут я говорю не про заяложену установку деяких церков, що, мовляв, прийшовши до Бога, ти відразу отримаєш гроші, здоров’я, успіх і кар’єру. Аж ніяк. Я саме про те, що людина може продовжувати залишатися сам на сам зі своєю трагедією, але для неї це вже не трагедія. А джерело її розвитку, якщо хочете. Місце її сили, морального і духовного зростання».
Поділитись в соц мережах:
«…гріх і кара, в інтерпретації новачка без досвіду віри, — це чорно-біле зображення. На вищому етапі сприйняття може змінюватися. Досконалі ченці, замість того, щоб інтерпретувати кару як гнів Божий, говорять про любов Бога, що її людина сприймає через власну неусвідомленість як гнів».
Поділитись в соц мережах:
«В одну кімнату заходить чоловік і бачить, що навколо стола з їжею сидять люди. Але їхні руки не згинаються в ліктях. Вони беруть їжу й намагаються піднести її до рота, щоб з’їсти. Проте не можуть. Люди мучаться, вони голодні й нещасні... «Такий вигляд має пекло», — пояснили чоловіку. Потім він зайшов до іншої кімнати…».
Поділитись в соц мережах:
«Чим ближче людина підходить до Бога, тим далі Бог опиняється від неї. Ось тобі здається, що треба ще трохи постаратися, напружити весь свій інтелект, стати надлюдиною, — і відповіді в тебе в кишені. Але це ілюзія…».
Поділитись в соц мережах:
«Церква для мене — це середовище, де божественне стикається з людським. Де Бог входить у людську культуру й виражає себе через інструменти людських комунікацій. Через науку в тому числі. Моє основне заняття — наука. Я історик. Для мене взагалі було б якось не дуже правильно займатися релігією як професією. Релігія — більше, ніж професія».
Поділитись в соц мережах:
«Я не вважаю, що все обов’язково визначене батьками та вихованням. Є фундаментальні речі, закладені в душі кожної людини. У цьому сенсі не можна говорити про детермінізм стосовно людської особистості. Якби людина визначалася тільки середовищем, вона б не була здатною його змінювати».
Поділитись в соц мережах:
«На той час не можна було просто піти в магазин і купити, наприклад, Біблію чи Євангеліє. Але деякі наукові журнали друкували уривки. І ось один такий уривок я ще в школі випадково прочитав у журналі «Техника молодежи». Потім ще й ще. Якогось моменту раптом зрозумів: те, що фізика описує як загадку Всесвіту, має відгадку в бутті Бога».
Коментувати 
