ПРО ЛЮДЕЙ, ЯКІ ЖИВУТЬ ДЛЯ ІНШИХ

Настя впурхнула в студію в летючій сукні  й елегантному капелюшку.  Лялькова тендітність  і дорослий погляд. Із викликом. У 2014-му році ця юна дівчинка ризикнула поглянути прямо в очі ворогу і зробити свою заяву: «Никогда мы не будем братьями». Я відпустила ситуацію й вирішила спостерігати.

Мені здалося,  Настя зніяковіла від моїх слів про те,  що я прочитала всі вірші на її сайті. Що  українською  вони мені здалися ближчими й теплішими. Хоча ми обидві — з російськомовних  родин. Я справді  прослухала і всі пісні, що увібрали її строфи, переглянула всі народні кліпи. Їх багато. Є навіть ціла вистава  Театру на Подолі. Що, зізнаюся, мене  дуже  здивувало. За чотири роки Настя не поступилася ні сантиметром категоричної й щирої  патріотичної ніші, яку зайняла ще на Майдані.

Нарочитий  виклик, який був в очах моєї гості, розтанув, коли ми торкнулися питань, що стосуються внутрішніх переживань і уроків, які родом  з дитинства. В ефірі не було дитячих невтішних сліз. Стало просто видно опік від них. Можливо, ось це полюсне поєднання дитячої чутливості та дорослої, майже чоловічої сили й дозволило тоді її слову точно поцілити у глобальну точку неповернення. В саме серце, де у всіх кололо однаково гостро.
Настя виросла. Вийшла заміж і переїхала з Києва до Львова. Але траєкторія її руху по чужому болю не змінилася. Вона постійно в дорозі. Зустрічі у військових частинах, у школах, у клубах… Вона продовжує писати. Шукати себе. В її віршах поступово кристалізується щось нове, готове прорости в майбутньому. Але душа ще не відболіла. Не відпустила. «Бо ніщо ще не скінчилося. І ціна кожного обірваного життя сьогодні не нижча,  ніж чотири роки тому. Тільки люди чомусь почали  до цього ставитися інакше…»

Мамо, привіт. Я ще живий.

Я, мабуть, куленепробивний.

Вже трохи сивий, але дурний —

досі змагаюся з вітряками.

Навколо, мамо, така земля —

безплідна, сіра, немов зола.

Мені сказали, вона — моя,

то я її цілував губами.

Бувало, гримне, — я упаду,

грудьми притиснусь  і обійму

цю биту землю, мою труну,

що її зраджували віками…

…А після бою — суцільний дим,

здається, мамо, я тут один.

І серце лускає від провин,

що я лишив по собі горою.

Ти, мамо, сина свого прости,

що я від болю не захистив,

що кляте пекло це допустив…

Та тільки, чуєш, не плач за мною.

… Цей ще не пережитий біль на одному з полюсів війни робить її категоричною. Вона прямо говорить про тих, хто винен. Не щадить ні Росію, ні нашу владу, ні переселенців. Пропонує їм потім повернутися додому й «відновити те, що вони дозволили зруйнувати». З цим можна не погоджуватися, але вона так сьогодні відчуває. Можливо, тому, що ще не знайшла в собі сил дійти до іншого полюса. І вмістити в себе ще один пласт чужого болю.

Настя в дорозі. «У пошуках розуміння неоднозначностей».

Інна Ведернікова

«Вони платять своїм болем, своєю безцінною жертвою за безвідповідальність мільйонів українців. Зараз все йде на виснаження ... Новини про нових загиблих --- вони такі ж жахливі, як і в 2014 році, як і під час Майдану ... Це ті ж самі смерті, обірвані життя, долі ... але ставлення більшості людей до цих втрат трохи інше ... »
Коментувати
«Кожен по-своєму пережив цю рану. Кожен по-своєму її прийняв. Хтось сильніше і готовий встати з ліжка в госпіталі і повернутися на схід. Хтось зломлений і взагалі не знає, де тепер його місце ... Це настільки важко і індивідуально. У кожного були свої мета і сенс, коли він йшов на війну. І ті, хто їх втратив, переживають великий біль ... »
Коментувати
«Приєднання територій можливо. Просто потрібно виконати дуже багато роботи по українізації регіону. Щодо діалогу з людьми, підтримки їх, виховання з них українців. У тих, кому цього не вистачає. Є різні люди. Потрібно і їм висувати умови ... »
Коментувати
«Це якась циклічність подій ... Сьогодні точно так же є полонені, які сидять в тюрмах Росії за свою проукраїнську позицію ... Знову актуальні такі ж проблеми зради, гнилі людей, які, по суті, зрадили їх тоді ... »
Коментувати
Тема: Біль
«Можна багато говорити про те, як впоратися з собою ... але коли ти опиняєшся з цим почуттям наодинці в темній кімнаті, ти забуваєш все рецепти ... Але я вже навчилася тому, що кожен біль - це якесь переродження..
Коментувати
«... він був написаний через дуже великий біль. Це був концентрат, відповідь на те, що я тоді відчувала. Мій протест проти цього болю ... І коли він знайшов відгук у мільйонів людей в усьому світі, це не була для мене якась хвилина слави. Це було велике щастя --- дізнатися, що так багато людей відчувають те ж, що і я ... »
Коментувати
«Є якісь моменти, які ти не зможеш змінити. Вони присутні в твоєму житті. Чиїсь вчинки. Тобі зробили боляче. Ти начебто і пробачив. Але це як шрам на руці. Ти його бачиш. Він є і його не зітреш. Ти живеш, спілкуєшся, смієшся... Але завжди є такий собі парканчик.»
Коментувати
«Ми говорили про компроміси ... Людина має якусь межу терпіння зовнішніх обставин, відносини, влади, середовища ... Помаранчеву я слабо пам'ятаю, так як ще була в школі. Та й є представники тієї революції, які викликають однозначні емоції. Напевно, тоді вони були трохи іншими ...
Коментувати
"…Їх дуже багато. І вони теж повернулися. І залишилися такими ж як і були. "Ну, ок, я був і що?" ... Лінь, небажання взяти на себе відповідальність, байдужість ... Тому кров ллється далі. Тому так мало змін, які могли б уже статися »
Коментувати
«... Хто повісив тоді величезний плакат з тією особою на ялинку? Так, ялинка була символом того Майдану. Але вже не тією еліти. Народ прийшов не за цих політиків, а проти цієї системи. Політики ж, які «очолили» Майдан - вони частина цієї системи. І це очевидно. І не може представник системи зламати дерево, на якому він сидить ... »
Коментувати
Тема: Еліта
«Але вони не є елітою. На відміну від тих же вчених, митців, людей, які живуть за якимось своїм внутрішнім кодексом честі. Яких ці грабують, паразитують на їх досягнення, фізичних силах, на їх талантах і думають, які вони класні».
Коментувати
«... В моїй історії це дуже неоднозначне питання .... Мама ... В якісь певні моменти життя вона зробила мене дуже сильною людиною. Яким чином вона це зробила, я краще не буду уточнювати, але ... ті відносини, які у мене з нею були і є, навчили мене бути самостійною»
Коментувати
«Дуже цікаво заглиблюватися в різні моменти, деталі ... Пізнавати, розуміти ... Все змінюються, і мої погляди змінюються. Дуже хочеться сьогодні більше подорожувати, спостерігати, вивчати світ ... »
Коментувати
«... Від того як ти чініш, як ти думаєш, що ти відчуваєш ... Це все підконтрольне. Просто нужно Свідомо до цього ставити. Контролюваті собі. І тоді все чудесним способом змінюється вокруг тобі»
Коментувати
«Кожна людина знає відповіді на всі питання. Їх потрібно просто почути і знайти в собі ... без порад дуже великих і мудрих друзів, батьків ... усього світу. Тому що всі суперфахівці в кожній галузі. А потрібно чути себе ... »
Коментувати
«Раніше вона була менш контрольована. Я за темпераментом холерик і мене дуже легко вивести як в позитив, так і в негатив ... Але я працюю над собою. Потрібно вміти переключатися. "Перемагає той вовк, якого ти годуєш". І коли ти вже виходиш на якусь межу негативної енергії, потрібно просто подумати, за що ти вдячний ... »
Коментувати
«Якщо ти вдарив, то тебе вдарять сильніше. Просто для того, щоб навчити. Я намагаюся не робити якихось недобрих вчинків. Намагаюся не заздрити людям, оскільки розумію, що кожен успіх коштує дорого. Не буває нічого на рівному місці, людина за все платить ... »
Коментувати
«Вона триває в іншому вимірі, вже з іншою місією і ... якимись іншими світами ... Людина йде далі. І те, чого він тут досяг, дозволяє йому підніматися далі, на інший рівень ... Взагалі мені дуже прикро, якщо люди, зупинилися на якихось побутових моментах ... »
Коментувати
«Так як і відбувалося на Майдані. Люди, які себе поважали, вийшли і почали вимагати у влади поважати їхню позицію. І зважати на те, що вони в цій країні живуть і мають право вибирати і приймати рішення»
Коментувати
«... крадуть у людей. Йде бабуся, яка не може купити собі хліб, тому що у неї просто вкрали гроші. Якісь сто людей, які поділили їх між собою і живуть красиво ... »
Коментувати
«... Напевно, це те, що повинно було статися. І тут невинних немає. Винне і населення сходу, і політики, які не проводили там українізацію. І сьогодні вона не потужна. Ось це дивує. Війна почалася чотири роки тому, а на сході України досі не відчувається якоїсь потужної української інформаційної машини. Чому її туди не везуть? .. »
Коментувати
Тема: Росія
«Але я вірю, що тисячі там про це думають. Просто бояться озвучити. Тому що хочуть жити. І не хочуть завтра опинитися десь в лісі ... Це величезна країна ... І дуже хочеться, щоб люди знайшли спосіб об'єднатися і стати сміливіше. Звичайно, апарат у них потужний і машина працює, але знову-таки їх теж там і не десять мільйонів ... їх там достатньо, щоб змінити все»
Коментувати
«Політики, які направляють ці вектори, так, від однієї залежності направляють нас до іншої. Їм так зручно. Для них не дуже принципово звідки брати гроші і кредити. Головне, щоб хтось давав ... Для мене ж головне, і взагалі мета революції і всіх цих років --це будівництво незалежної успішної країни. Без якихось великих векторів ».
Коментувати
Тема: Закон
«Просто порушити закон і перетнути кордон означає, що тобі взагалі не важливо, що це за країна. І ті, хто його підтримував, для мене - за рамками. Це провокація країни-агресора, яка зараз активно веде військові дії. Показати їй, що наш кордон взагалі нічого не означає. Її може перетнути хто завгодно і з заходу, і зі сходу ... »
Коментувати
«Потрібно дати відчути свою приналежність, єдність ... Українська культура, мова, українські пісні ... Це тільки здається дрібницями. Але без них неможливо. Якщо люди і далі будуть слухати російську попсу, розмовляти російською, вони ніколи не стануть справжніми українцями. Тому що Україна пройде для них десь в стороні. Залишаться на рівні політиків, які кричать «Слава Україні!», не вкладаючи в це ніякого сенсу».
Коментувати