ПРО ЛЮДЕЙ, ЯКІ ЖИВУТЬ ДЛЯ ІНШИХ

Ця розмова — експеримент. Я читала книжки психолога Андрія Жельветро, слухала його лекції і багато з чим не погоджувалася. А часом навіть злилася на його прямоту й життєву недосвідченість. На спроби якимись уже надто простими визначеннями коригувати мою складну багаторівневу концепцію батьківства, яку методом проб, помилок і спостережень роками вибудовувала у своїй голові.

Однак десь там, дуже глибоко, я стовідсотково відчула, що цей молодий чоловік, який іще не має своєї сім’ї та дітей, уловив щось головне про батьків. Напевно, як син. І просто, без академічних еківоків, намагається це головне донести. До тих, хто до нього звертається по допомогу.

Очевидно, що будь-яка розмова на цю непросту тему в День батька ґрунтуватиметься насамперед на чоловікові. Його сутності. Не можу стверджувати, що вже стовідсотково пізнала цей протилежний полюс, але як дружина і мама двох уже досить дорослих синів подекуди я могла сперечатися. Або — о жах! — погоджуватися, у буквальному значенні хапаючись за голову: «Що ж я, дурна, наробила!»

Перепрошую за сленг, але сьогодні — точно без еківоків.

Інна Ведернікова

Повну друковану версію інтерв’ю читайте тут: читати >>>

«Від батька — до сина. Чоловіками не народжуються, а стають. І провідник у процесі цього становлення — чоловік. Погано, що це розуміння відходить, і традиція втрачає свою цінність. Більшість сучасних чоловіків застрягли на етапі «Юнак». Нескінченно самостверджуються, міряються машинами, будинками й іншим. Так і проживають життя, доводячи, хто крутіший».
Коментувати
«Час, коли треба максимально дисциплінувати своє тіло, свій розум і свої дії. Час, коли треба виробляти свої принципи, правила моралі, визначатися з цінностями. Що добре, а що погано? Як дати собі раду, коли зрадив друг? Красти чи не красти? Час, коли треба максимально долати свої страхи. Час робити щось через «не хочу». Бо мусиш».
Коментувати
«За гроші, визнання і владу. Чоловік звертається всередину себе, ділиться досвідом... І це велика удача спокійно перейти на новий етап психологічної зрілости. Однак, якщо він десь застряг, то спокій такому чоловікові буде тільки снитися. Онуки. Час, коли ти вже можеш практично безпомильно їх виховувати. Ось чому таким важливим є спілкування онуків з бабусями й дідусями. Вони передають цьому поколінню найцінніше — знання про життя».
Коментувати
«Хлопчики мають проходити кров, повинні відчути, що таке біль, у тому числі і фізичний, і психологічний. Перше кохання і розчарування теж трапляється в цьому віці. І тут хлопцеві потрібна підтримка, щоб не зламався. Але, швидше за все, не від батьків. Бо це час формування нових авторитетів. Тренер, шкільний учитель, дід, нарешті. Який скаже: «Онучку, та ну їх, цих дівок, у тебе ще таких сто буде». Отак просто, а онукові — легше».
Коментувати
«Це той період, коли бажання, амбіції, цілі максимально великі й отримують свою реалізацію. Є ти, твій дім — твоя фортеця — теж є, усі потреби закриті... У цьому віці ти максимально розправляєш крила... Безперечно, може бути купа проблем, криз, дефолтів, та чого завгодно. Але ти з ними впораєшся, якщо правильно прожив етап «Воїна». Якщо впорався із часом, коли долав свої дрібніші страхи».
Коментувати
«Час, коли хлопчик має відчути, що його люблять беззастережно, і він у безпеці. До п’яти років вихованням має більше займатися мама, а після п’яти — зобов’язаний долучитися тато і потихеньку починати запроваджувати нормативні правила. Приміром, якщо семирічний хлопчик розкидав іграшки, то не мама його має муштрувати і змушувати, а тато. Спокійно й упевнено».
Коментувати
«Ви бачили б, скільки дорослих сорокарічних чоловіків розповідають про свої образи на батька з абсолютно дитячими переживаннями. І голос тремтить, і сльози течуть... Згадують, як бив, як принижував... Але однаково треба їхати і розмовляти… Зрілий чоловік ставитиметься до свого батька з повагою і подякою хоча б за те, що він дав йому життя. Навіть якщо той останній п’яниця».
Коментувати
Тема: Діти
У мене в університеті була викладачка Ольга Олексіївна Акіменко. Колись до неї прийшла мама з підлітком: мовляв, не слухається, контакту немає тощо. І вона першої ж хвилини запитала в матері: «Хто пацану пере речі?» А потім виставила їх обох за двері, уточнивши, що приходити можна, коли цей хлопець почне прати собі речі самостійно. Тут ключ».
Коментувати
«Глобальна мета взаємин батьків і дітей — оцінка. Усі батьки хочуть, щоб їхні діти поставили їм оцінку. «Чи хорошим я був батьком?», «Чи хорошою я була мамою?». Ця оцінка виражається в щоденному спілкуванні, у дзвінках, у повазі. Або неповазі. І тут справді складно. З батьками ще складніше, ніж із мамами. Багато хто з чоловіків ображений на свого батька. І я теж жив із такими самими почуттями…».
Коментувати
«Що не треба допомагати слабким.  Буває, приходить до тебе людина з проблемою, ти перейнявся, вклався і душею, і мізками, начебто все починає налагоджуватися, але потім…людина поступово скочується на свій колишній рівень. Насправді вона не хоче змін. Вона хоче, щоб її пожаліли, і готова за це платити».
Коментувати
«На те, наскільки він сильний чи слабкий. Шляхом маніпуляцій, провокацій, істерик... І якщо чоловік на них ведеться, то, так, він слабкий. І жінка це розуміє. Вона відчуває, що з таким чоловіком надалі може бути небезпечно. Від цього й страждає. Не хоче його, не поважає...».
Коментувати
«Чоловік уже знає, чого хоче від життя і як цього домогтися, а вона — його жінка — чудово впишеться в його вже змодельоване середовище. Час сім’ї, час продовження роду, перемикання уваги на жінку... Звісно, не завжди все виходить. Частіше — не все. Особливо, якщо сміття, накопичене на попередніх етапах, у стосунках із батьками в тому числі, не розібране».
Коментувати
«У майбутньому взагалі не буде розподілу на жінок і чоловіків.. Особистість Марія, особистість Сергій... Чоловіки-Кени, гарні, спортивні, але психологічно безстатеві. Хороші, добрі, толерантні, але зовсім не ті бородані дроворуби-мужики, які в холод і буревії можуть здійснювати якісь подвиги…Сумно…».
Коментувати
«Чоловічі стосунки — це зовсім інша історія. Буває, зустрінеш перший раз людину, і так вона тебе дратує. Але після бійки розумієш, що класний насправді пацан. Так і син із батьком. Хлопчик повинен виявити силу, свою першу агресію щодо батька. І він може й повинен отримати здачі. І тоді син його поважатиме. Через біль він відчує, що тато сильний. «Ну, а я щось зарвався...»
Коментувати
«…матері, бабусі, сестри... передаючи їм жіночі цінності. Але чоловік потребує чоловічих цінностей. Чоловіки спочатку воювали, а потім ті, хто повернувся, забезпечували виживання своїх родин, пропадаючи з ранку до ночі на роботі. Потім — глобальний рух фемінізму. Споконвіку жінки обстоювали рівні права і можливості, що було абсолютно справедливо. Однак пізніше стався перекіс...».
Коментувати
« Хоч скільки дітей в нього є — п’ять, десять, чоловік може піти. Може не телефонувати, не писати, не цікавитися... І, зауважте, суспільство це сприймає досить толерантно. Ну пішов, що робити?.. Осуджувати й критикувати, якщо кине, будуть виключно тільки матір. Бо люди інтуїтивно відчувають, що цю даність речей потрібно прийняти. Просто зрозуміти природу чоловіків. Тоді пробачити легше. Це я і про себе, і про свого батька зараз кажу. Але..».
Коментувати
«Слабкий, питущий, безцільний батько не можуть дати сили своєму синові. І на виході ми маємо зручних, слухняних, десь ледачих хлопчиків і — дівчаток «з яйцями». Зайдіть на сторінки своїх знайомих у соцмережах. Подивіться, як фотографуються сучасні сім’ї. Чоловіки виставляють на перший план своїх красунь-дружин, а самі ховаються за ними. З такою ще милою дурнуватою усмішкою. І ти одразу розумієш, хто там у них головний».
Коментувати
«Один хлопець дізнався, що його мама в шостому класі залишалася після уроків і мила школу. Щоб купити собі одяг. Він схопився за голову ... Батьки піклуються про нас, як можуть. Як їх навчили. І ми не маємо права їх судити, звинувачувати, вести себе по-дитячому. Зрозумійте, як вони жили. І прийміть...».
Коментувати
«Ми всі бачимо цей перекіс, коли саме на етапі «Воїна» раптом уперед виходять жінки, стаючи сильними й успішними, затуляючи собою чоловіка. Завдяки наполегливості, цілеспрямованості, працездатності жінки навчилися вирішувати свої проблеми і забезпечувати себе самі. А чоловіки — просіли. У 35 вона щаслива їде в машині, а її однокласник в автобусі, лихий на весь світ».
Коментувати