Свідки – поруч. На відстані витягнутої руки. Навіть якщо до справедливого суду – кілометри. Кожна особиста історія – факт. Одна з маленьких реальностей, з яких склалася велика історія тих днів. Яка змінила і країну, і життя кожного з нас. Так чи інакше.
Герої лютневих випусків ZN.Календарь – свідки. Кожен дивився на те, що відбувається на Майдані в ті дні під своїм кутом зору. Руки і серце докладав там, де в той момент перебував. Або знаходиться й досі, по крупицях розгрібаючи завали чужої пам’яті і спільного болю в судах. Рішення зібрати їх на одному майданчику – спроба розширити і поглибити картину тих днів. Зробити її об’ємною. Скоротити шлях до справедливості ще на чотири кроки.
Довжиною в життя Володимира Голоднюка, що втратив на Майдані сина Устима, Олесі Жуковської, що отримала важке поранення, медика Майдану Ірини Солошенко, адвоката «Небесної сотні» Євгенії Закревської.
Коментувати
Коментувати
«В якийсь момент я, за натурою спринтер, зайшла в зону, де спринтери не живуть. Задихаються. І тепер — це марафон. Мені треба розраховувати сили, думати про ресурси, утримувати однодумців, не дозволяючи їм перегоріти».
Коментувати
«Якось тихо пережила. Я вже не плакала. Розуміла, що якось треба самозберегтися. Це відчували всі. І один наш медик, Толик, раптом сказав: «Я знаю, що нам усім потрібно». Він привіз нас у Голосіївську пу́стинь, там невелике таке озеро, і джерела б’ють холодні. Ми занурилися в цю крижану воду...…».
Коментувати
