ПРО ЛЮДЕЙ, ЯКІ ЖИВУТЬ ДЛЯ ІНШИХ

З предстоятелем Православної церкви України ми проговорили дві години. Після чого митрополит Епіфаній попрощався і стримано подякував за «допит». Руку, однак, «слідчому» подав. Досить ніякова ситуація. Тим більше коли тобі здається, що все одно ти десь не дотиснула, і можна було розкрити співрозмовника масштабніше.

Однак, доки я розшифровувала цей довгий відеозапис, мій допит про «Томос, Філарета й не дуже  чисту руку влади» поступово сформував стовідсоткове відчуття, що переді мною аж ніяк не випадкова людина. Зовсім не той, кого з тисяч колись вибрав, а потім висунув у митрополити патріарх Філарет, у надії на подальший покірний послух дисциплінованого учня.

Ось є люди, котрі, на перший погляд, зовсім не візіонери й не харизмати,  а  проте   ідеально підходять   гранями розуму й лініями характеру до контексту ситуації. І коли трапляється  такий вдалий збіг особистості й часу, коли всі рвані краї якимось дивом сходяться, то з’являється великий шанс на те, що історія піде у правильному напрямку. Ну, а про масштаби нашої автокефальної історії, від розвитку якої, по суті, залежить єдність усього світового православ’я, вважаю, нагадувати не варто.

То хто ж він — митрополит Епіфаній? Син, який  зрадив свого духовного батька, чи людина, котра достойно   переживає наслідки свого найскладнішого в житті вибору? Куди він поведе нову церкву? Чому не любить революцій? І які має аргументи для тих, кому після гучних «священних чвар» стало байдуже, в яку церкву ходити до Бога?

Про це і не тільки дивиться в нашому інтерв’ю.

Інна Ведернікова

Повну друковану версію інтерв’ю читайте тут: читати >>>

Повна відео-версія інтерв'ю
Коментувати
«Коли в Путіна запитали, що є гарантією безпеки російської держави, він відповів: ядерний щит і Церква. Але коли українська держава намагається себе духовно захистити, то та ж  Росія каже, що українська держава втручається у справи Церкви».
Коментувати
«При цьому патріарх  Філарет  не виключений із ПЦУ. Місце першого члена синоду за ним зберігається. Можливо, патріарх переосмислить те, що відбулося, й повернеться разом із нами будувати помісну церкву».
Коментувати
«Але усе має відбуватися еволюційно, а не революційно. Інакше не закладемо правильних засад майбутнього Церкви. Ми не повинні ворогувати, бо настане час, ми обіймемося  й будемо служити в одній Церкві».
Коментувати