ПРО ЛЮДЕЙ, ЯКІ ЖИВУТЬ ДЛЯ ІНШИХ

Тема реформи державного управління завжди здавалася непідйомною. Про неї говорили прем’єри і президенти, її здіймали на прапор депутати різних мастей і калібрів, створювалися ради, писалися програми… Усі розуміли, що основний інструмент, за допомогою якого можна успішно керувати державою, має бути бездоганним і працювати як годинник. Розуміли, але не квапилися його налагоджувати, продовжуючи ловити рибу в каламутній воді державного апарату.

Однак 2016 року було зроблено ще один реальний крок — ухвалено Закон про державну службу. Цей крок постмайданного парламенту істотно підпсував стару схему “риболовлі” чиновникам і політикам. Однак так і не змоделював і не закріпив нової і прозорої матриці держуправління. Закон про держслужбу став певним правильним зовнішнім “привітом» для ЄС, що відкрив для України багатомільйонний і багатотраншовий потік євро на реформу. Однак не став реальним внутрішнім планом дій для владної команди Порошенка — Гройсмана, що вже відходить. Політичної волі вистачило виключно на декларації та зручний паліятив, але не на повну імплементацію закону.

Прихід на Банкову нового президента Володимира Зеленського, а також цілком реальна перспектива “Слуги народу” створити коаліцію в майбутньому парламенті й сформувати новий Кабмін — ще один глобальний сигнал у нашій історії. І звучить він приблизно так: “А ми взагалі нічо не знаємо ні про яке державне управління. А тим більше — про його реформу”. “Експертний» склад АП Зеленського, а також якість партійного списку говорять про будь-що: про новий вітер, нових людей і нові наміри, та тільки не про розуміння того, як правильно користуватися державною машиною, а тим більше — мовчать про те, як продовжити її ремонт і модернізацію. За ці місяці від жодного члена команди Зеленського я не почула ні слова про реформу держуправління, держслужби або про децентралізацію, які є невід’ємною частиною глобального перетворення системи управління. Що ж, хороша нагода відсвяткувати День державної служби.

З Андрієм Вишневським ми знайомі понад десять років. Це великий успіх для журналіста — знайти фахівця, який у твоїй темі на сто відсотків. І як професіонал, і як порядна людина. Професіоналізм завжди забезпечить якість оцінки будь-якої ситуації і процесу, а порядність — ніколи не дозволить маніпулювати інформацією і людьми. Його особиста й професійна історія (Вишневський стояв біля витоків реформи держслужби, а два роки тому його гучно “пішли” з посади заступника міністра юстиції) ґрунтовно доповнить картинку того, як насправді «реформується» Україна, яка “прагне» до Європи.

Інна Ведернікова

Повну друковану версію інтерв’ю читайте тут: читати >>>

«Я людина, яка одна виходила в чисте поле і починала робити те, що на той момент викликало несприйняття і спротив більшості. Те, що часто-густо туго сприймалося навіть у колі однодумців, поєднаних спільними цінностями. Мені пощастило: неодноразово у моїх руках виявлявся карт-бланш на побудову нових інституцій, надійна команда і підтримка..».
Коментувати
«Свавілля нереформованих правоохоронних органів — поліції та прокуратури — і місцевих держадміністрацій, апогеєм якого стала трагічна загибель Каті Гандзюк, — це, швидше, сигнал про те, що децентралізація не закінчена, більше того — активно саботується місцевим криміналом, який проріс у владу».
Коментувати
«Кабмін разом з іншими центральними органами виконавчої влади дуже обмежений у реалізації своїх повноважень на регіональному рівні. Причина одна: голів місцевих державних адміністрацій призначає президент, і це записано в Основному Законі. Але й це ще не найгірше…».
Коментувати
«Якщо повернутися знову ж таки на регіональний рівень, місцеві державні адміністрації досі залишаються громіздкими і зашкарублими структурами. Але вони в рамках логіки децентралізації за фактом давно втратили функції, покладені на них іще в середині 90-х. Саме тому вони якраз мають і час, і ресурси, щоб займатися різними незаконними практиками».
Коментувати
«Кабмін не став центром формування державної політики. Він як і раніше перевантажений не властивими йому, але такими ласими функціями, від яких і постмайданній владі виявилось важко відмовитись. Ідеться про управління державним майном. Зокрема державними підприємствами, про призначення їхніх керівників, затвердження фінансових планів…».
Коментувати
«…політичної волі йти далі і глибше — немає. Ні нинішній прем’єр Володимир Гройсман, ні його попередник Арсеній Яценюк не виявили належної особистої політичної зацікавлености у просуванні реформи. А без цього ключового фактора неможливо було зламати опір реформі з боку міністерств та інших центральних органів виконавчої влади».
Коментувати
«Всі ці ключові структурні підрозділи залишилися нереформованими, а нові генеральні директорати — ізольованими від процесів і місць реального ухвалення рішень. І цю загрозу збільшує ще й значна різниця в заробітній платі “нових” і “старих». Де тут взагалі місце для ефективного співробітництва і якогось позитивного результату? Це ж звична людська психологія!».
Коментувати
«Однією з базових основ реформи держслужби був перехід до збільшення частки окладу в структурі заробітної плати чиновників до 70—80 відсотків. У чинному законі про держслужбу ці базові норми — класифікацію посад і систему оплати держслужбовців — погано прописано. Тож нема чого дивуватися з того, що проблема досі не вирішена».
Коментувати
«Розмежування політичних та адміністративних посад відбулося на папері, але державні секретарі так і не знайшли свого місця ні в системі управління державною службою в міністерствах, ні в процесі формування державної політики. Прем’єр не поставив конкретного завдання імплементувати цей новий інститут».
Коментувати
«Навіть якщо процедура недосконала, а комісія упереджена, участь достатньої кількости підготовлених і конкурентоспроможних кандидатів мінімізує шанси для проходження непрофесійних і непорядних людей “за домовленістю». Я можу про це стверджувати на власному прикладі. Торік я брав участь у конкурсі на посаду категорії “А” — голови Національної служби здоров’я…».
Коментувати
«Це право законодавчої ініціятиви, право вето, а також можливість призупиняти акти Кабміну з одночасним їх оскарженням до Конституційного суду. Лише цих трьох важелів цілком достатньо для того, щоб у рамках своїх конституційних повноважень, не втручаючись у діяльність Кабміну безпосередньо, впливати на державну політику. Для цього не треба привласнювати якісь додаткові функції…».
Коментувати
«Ухвалений 2016 року закон про державну службу — це на 90 відсотків Закон №4050 від 17 листопада 2011 року. Проєкт цього закону тричі вносився до парламенту з 2008 по 2011 рік. І всі три рази — увага! — Януковичем. І це зовсім не тому, що Віктор Федорович був великим прибічником реформи державної служби, — повірте, не був. І не “тому що послідовий». А тому, що іще за кілька років до першої спроби цієї законодавчої ініціативи одна і та сама згуртована команда професіоналів на держслужбі почала готувати та адвокатувати законопроект».
Коментувати
«Для проведення системних реформ потрібні покоління чиновників і політиків, які будуть послідовно наближати зміни. І я вважаю, що наша команда для реформи державної служби стала тим живильним шаром, на якому і проросла сьогоднішня реформа держуправління. І це не соромно, не боляче ... якщо ти вчишся бути людиною з державним мисленням».
Коментувати
«Будь-який президент повинен зрозуміти, що тільки на довірі та особистій відданості у цій історії далеко не заїдеш. Потрібно звертатися до експертних кіл, професійних асоціяцій, громадських організацій та активістів. Простіше кажучи, диверсифікувати джерела інформації та ідей, а політику будувати, виходячи з об’єктивних даних, а не суб’єктивних упереджень».
Коментувати
«В спецслужбах та правоохоронних органах, людина не з системи не зможе охопити всієї специфіки і навіть отримати доступ до всіх рівнів інформації. Але консервувати такі структури в собі категорично не можна. Необхідно застосовувати змішаний підхід. Позасистемна людина може всього не знати, але вона не обтяжена застарілими традиціями, стереотипами, корпоративними і етичними зобов’язаннями».
Коментувати
«Історія з фінансуванням ЄС реформи держуправління дуже цікава. Розміри допомоги ЄС зросли в десяток разів. Українська сторона при цьому користується прийомами художньої гіперболи, описуючи хід реформи, а європейська — вдає, що їй вірить».
Коментувати
«Однак є ще один несподіваний для мене самого висновок: краще будувати нову інституцію з чистого аркуша, ніж реформувати стару. Раніше я дотримувався іншої думки. Ну, а якщо щось і реформувати, то краще все й відразу, а не рубати змії хвіст шматками».
Коментувати
«У нас абсолютно дикунський рівень правової культури як у владі, так і в суспільстві. Потрібно починати з освіти. З виховання у дітей критичного мислення, поваги до права, поваги до іншої особистости, розуміння справедливости, готовности і вміння довіряти, чесно домовлятися і конкурувати з іншими людьми. Це на перший погляд абстрактні речі, однак насправді вони — фундамент політичної нації».
Коментувати
«Створювати з нуля систему в умовах не надто якісного закону і активного спротиву основних гравців на полі — це випробування. Адвокатура була категорично проти, а без її участи проєкт за визначенням не міг відбутися. Але сьогодні в системі безоплатної правової допомоги соціяльно незахищеним громадянам працює майже сім тисяч адвокатів. Їх усіх потрібно було переконати в тому, що їм варто зайнятися цим проєктом. І це вдалося».
Коментувати
Тема: Влада
«Я знаю, яким є смак влади, і точно не належу до людей, які її жадають. Знаю, які загрози несе влада для особистості, які ставить перед нею виклики й етичні дилеми. І тому похід у владу завжди має бути усвідомленим вибором. Тому мені дуже важко зрозуміти людей, які кажуть: “Я хочу бути народним депутатом» або “Я хочу бути міністром». А навіщо?»
Коментувати