Поділитись в соц мережах:
Поділитись в соц мережах:
«... Їхні життя обірвалися, коли я був їхнім командиром. Чому вони обірвалися?.. Може, в цьому є й моя вина... Чи довчив я їх ... допояснив... Одного хлопця розірвало... зовсім... Його тато приїхав у батальйон зі своїм сином... у конвертику ...в кишені... з ДНК печінки... оформляти документи»
Поділитись в соц мережах:
«У мене таке запитання. Там гори. Та один батальйон там би забурився, і його нічим звідти не викуриш... Може, й Донбасу б не було... Злякалися кров пролити? А тепер ми що, мало крові пролили? ...По-моєму, вже перебір... Лідера не було. Якби був, він би дав команду».
Поділитись в соц мережах:
«Я не хочу ображати якісь підрозділи та військові частини, але, повірте, обліку взагалі не було... І кудись зброя поділося, досі, мабуть, не можуть кінці з кінцями звести. Що по Україні гуляє безліч зброї — це сто відсотків. І якщо є зброя, то вона вистрілить, — це теж сто відсотків»
Поділитись в соц мережах:
«А якщо ми хочемо, щоб ці проблеми далі тривали, то можна промовчати. Багато випадків, коли людина скоїла злочин, її звільняють заднім числом. Але якби так не робилося, то статистика щодо правопорушень у збройних силах була б правдивішою»
Поділитись в соц мережах:
«Так, там задум був хороший, усе мало вийти... Але ніхто не очікував, що до нас у спину вийдуть росіяни. Туди були підтягнуті резерви ... тим самим послабили кордон, і так сталося, що вони вийшли в тил»
Поділитись в соц мережах:
«На певний час, так, мені треба повернутися додому, щоб навести там лад... Може, я ще чогось не осмислив ... не зрозумів ... але на душі, звісно, кішки шкребуть ... »
Поділитись в соц мережах:
«Є запитання... Чому ми не змогли розпізнати цю спробу раніше, до суїциду? Бачили ж, що він втупився у свій планшет, в іграшки якісь, стрілялки... Але він уже частково ізолювався від колективу... »
Поділитись в соц мережах:
«... що, може, якось скінчиться цей конфлікт. Навіщо зайва кров? Непотрібна. Але потім — усе. Є противник — є робота на ураження. Без сорому і вагань».
Поділитись в соц мережах:
«...був момент, коли групами спецпризначення можна було діяти. Але потім, коли стала працювати артилерія, у тому числі й реактивна, там уже треба було відповідати чимось адекватним...»
Поділитись в соц мережах:
«А чи кинуться вони закривати собою командира роти? Ідеш і дивишся... так, це нормальний пацан ... трапилося пересвідчитися... і ці подивляться на нього і вчинять так само... А є командири... він іде й думає, а хто ж у нього кине гранату. ...Цей напевно кине, бо я йому сказав «стули хайло» ...а цього обізвав...»
Поділитись в соц мережах:
«... Я власноруч виклав дві тисячі мін. Проїжджайте, будь ласка, хто захоче ...Навіть деякі волонтери приїжджали і привозили бійцям розграбовану контрабанду ... м'ясо, сигарети... Я ж розумію, звідки це... І якщо їхні руки це взяли, отже вони причетні до цього всього»
Поділитись в соц мережах:
«Раніше я теж мав тривалі відрядження з миротворчими місіями в Боснії, Косово, Грузії... Є щось спільне у поверненні додому тоді й тепер…»
Поділитись в соц мережах:
«Це я кажу про себе, про полковника, якому не змогли повноцінно оформити документи. А що тоді казати про простого солдата чи сержанта, які просто йдуть і губляться в цій бюрократичній машині».
Поділитись в соц мережах:
«Підтримка свого ж товариша по службі може бути ефективнішою, ніж підтримка тих-таки сім'ї чи лікаря, суспільства. Бо я їх знаю як особистостей, котрі воювали ... які дії вони виконують взагалі підсвідомо, на автоматі.»
Поділитись в соц мережах:
«Я тоді колектив дуже почистив. І після цього до нас потягнулися нормальні люди. Щойно прибрали скигліїв, аватарів так званих, ненадійних...»
Поділитись в соц мережах:
«Дружба, любов до Батьківщини, любов до сім'ї, розуміння того, що їх треба захищати... Намагався донести до своїх підлеглих, що в солдатові насамперед треба розвивати внутрішні мотивуючі фактори»
Поділитись в соц мережах:
«Один хлопець, —ну це очевидний був приклад, — після першого бою дуже закомплексував... мовляв, усе, я далі воювати не можу, бо я боюсь... Я пояснив йому, що страх — це нормально... »
Поділитись в соц мережах:
«Підлеглого треба вміти вислухати. Гаразд, він не стріляє, — він просто чудовий спостерігач. Його справа — побачити. Є витримка, добрий зір, уміє користуватися оптикою ... Молодець. Чому ні?...»
Поділитись в соц мережах:
«Їм вигідно, що стріляють, гинуть... Є шахівниця, і кожна країна на ній — якась фігурка. А Україна — це сама шахівниця, і постійно тут будуть розігруватися якісь партії».
Поділитись в соц мережах:
«... у цій гонитві за голосами, за виборцями, за посадами, за мандатами, за портфелями ділили країну. Дуже мало уваги приділялося єдності країни. І армії. Не прогодувати свою армію — будь ласка, тепер хтось годує іншу армію... Хай це кримчани, але ж вони все-одно ...наші...»
Поділитись в соц мережах:
«Але на тому боці, як і на нашому, є будинки, в яких люди не живуть. Може, хтось не стримувався й стріляв по них, але ми так ніколи не працювали... Ми чудово розуміли, що там могли виявитися якась бабуся чи дідусь... мирні жителі... в яких, можливо, тут син або внук... »
Поділитись в соц мережах:
«Навіть зараз ... хоч би як не хотілося казати, але сірник чиркнути на Балканах, — там усе почнеться по-новому... У Придністров'ї — те ж саме ... »
Поділитись в соц мережах:
«... шляхом якогось урегулювання, миротворчих місій... Військові — вони прості. Команда «Не стріляти!» — значить, не стріляємо. У війні тільки двадцять— тридцять відсотків навантаження лягає на плечі військових. А відсотків сімдесят — на плечі суспільства, політиків, ЗМІ...»
Поділитись в соц мережах:
«Чому? ...Може, тому, що прикрилися мирними жителями. Але, звісно, найпростіше знищувати противника тоді, коли він перебуває в колоні на рубежах висунення. Перш ніж він розгорнеться в бойовий порядок»
Поділитись в соц мережах:
«Армія теж не бездонна, і резервів там обмежена кількість. Тим більше було на той момент. Якщо рушили вперед, то це зовсім не означає, що ця ж сама військова частина здатна йти далі. Можуть бути незворотні втрати... На долю тих військових частин, які були в першому ешелоні, випало вдосталь. І я не впевнений, що їхніми силами можна було рухатися далі і брати Іловайськ».
Поділитись в соц мережах:
«... Розпочався мінометний обстріл, ми вибігли з приміщення, щоб подивитися, звідки обстрілюють. І один із підлеглих гукнув: «Сан Санич, туди не біжи, там небезпечно». Я розвертаюся, роблю п'ять кроків, і на те місце, куди я мав прибігти, прилетіла міна... Усвідомив усе тільки під вечір. Подякував бійцю»
Поділитись в соц мережах:
«... починається безсоння. Я кажу — хлопці, це перша ознака того, що у вас щось вирветься назовні. Куди це вирветься? ...Що ви втнете?.. Ніхто не знає. І навіть ви самі не знаєте... Після того, що пережили, що побачили ... може, треба й лікуватися».
Поділитись в соц мережах:
«Це проблема, і її треба озвучувати. Суїциди... і, природно, не всі військовослужбовці святі. Можливо, в когось перемкне... візьме й кине гранату чи стрельне з автомата... Це може статися»
Поділитись в соц мережах:
«Все одно люди з того боку на інший будуть їздити, перевозити якийсь товар. Чи не простіше для держави було б усе це поставити в якесь нормальне законне русло?»
Поділитись в соц мережах:
«Бо для цілого ряду військовослужбовців із першої по шосту хвилю, за службовим обов'язком, був зобов'язаний бути прикладом. Для офіцера, сержанта й рядового. Щоб не зруйнувати їхні надії»
Поділитись в соц мережах:
«...Та частина населення, яка була патріотичною, — вона стала ще більш патріотичною. Волонтери, журналісти, громадськість, бізнес, армія зуміли зупинити просування добре навченої й оснащеної армії»
Коментувати 
