ПРО ЛЮДЕЙ, ЯКІ ЖИВУТЬ ДЛЯ ІНШИХ

Олександр Щербина

Професійний військовий, полковник, командир 17-го батальйону української армії в 2014-2018 рр.

Полковник Щербина в день зйомок прийшов пізно. Останній герой. Точніше — крайній. З сорочкою на тремпелі. Олександр вочевидь почувався ніяково. Комбат усього лише тижнів зо два як повернувся з фронту. Від нього віяло відчуттям пережитого головного.

Сорочка не знадобилася, — клітинка рябить у кадрі. Цієї  відомої  всім політикам прописної істини   комбат не знав. Можна тільки уявити собі різницю в зарядах наших світовідчуттів, яка заповнила два метри відстані від його очей до моєї обережності. Я совалася  на стільці, бо  це був, по суті, мій перший прямий дотик до живої людини, котра вмістила    в себе чотири з половиною роки війни. На «ти» ми перейшли ще в меседжері. Але це не полегшувало завдання. Кожна його відповідь на моє запитання якимось дивним чином зводилася до військово-технічних деталей і теми зброї. Щербина знає, як її складати, вести облік, складувати, як навчати інших її використовувати… Він  пишається армією, країною, стовідсотково готовий до мирного життя, категорично виключає як посттравмат, так і інші наслідки тривалого перебування на війні. Наша розмова з комбатом повільно, але впевнено рухалася в глухий кут.

І раптом я зрозуміла, що людина, котра сидить навпроти мене перед софітами, просто рахує години до повернення додому — на фронт. Я збентежилася.   «Олександре, але ваша домівка — тут…»  Полковник замовкнув. І попросив більше не запитувати  про особисте. А потім заговорив зовсім про іншу війну, армію, людей, гідність і свободу… Щиро. Глибоко. А часом — і з міцним слівцем. Такі справи…

Інна Ведернікова

«Раніше я теж мав тривалі відрядження з миротворчими місіями в Боснії,   Косово,  Грузії... Є щось спільне у поверненні додому тоді й тепер…»
Коментувати
«На певний час, так, мені треба повернутися додому, щоб навести там лад... Може, я ще чогось  не осмислив ... не зрозумів ... але на душі, звісно, кішки шкребуть ... »
Коментувати
«Це я кажу про себе, про полковника, якому не змогли повноцінно оформити документи. А що тоді казати  про простого солдата чи сержанта, які просто йдуть і губляться в цій бюрократичній машині».
Коментувати
«Підтримка свого ж товариша по службі може бути  ефективнішою, ніж підтримка тих-таки  сім'ї чи лікаря, суспільства. Бо я їх знаю  як особистостей, котрі воювали ... які дії вони виконують  взагалі підсвідомо, на автоматі.»
Коментувати
«Я тоді колектив дуже  почистив. І після цього до нас потягнулися нормальні люди. Щойно прибрали скигліїв, аватарів так званих, ненадійних...»
Коментувати
«Дружба, любов до Батьківщини, любов до сім'ї, розуміння того, що їх треба захищати... Намагався донести до своїх підлеглих, що в солдатові насамперед треба  розвивати внутрішні мотивуючі фактори»
Коментувати
«Є запитання... Чому ми не змогли розпізнати цю спробу раніше, до суїциду? Бачили ж, що він втупився у свій планшет, в іграшки якісь, стрілялки... Але він уже частково ізолювався  від колективу... »
Коментувати
«Один хлопець, —ну це очевидний був приклад, — після першого бою дуже закомплексував... мовляв, усе, я далі воювати не можу, бо я боюсь... Я пояснив йому, що страх — це нормально... »
Коментувати
«Підлеглого треба  вміти вислухати. Гаразд, він не стріляє, — він просто чудовий спостерігач. Його справа — побачити. Є витримка, добрий  зір, уміє користуватися оптикою ... Молодець. Чому ні?...»
Коментувати
«... що, може,  якось скінчиться цей конфлікт. Навіщо зайва кров? Непотрібна. Але потім — усе. Є противник — є робота на ураження. Без сорому і вагань».
Коментувати
«Їм вигідно, що стріляють, гинуть... Є шахівниця, і кожна країна на ній — якась фігурка. А Україна — це сама шахівниця,  і постійно тут будуть розігруватися якісь партії».
Коментувати
«У мене таке запитання. Там гори. Та  один батальйон там би забурився,  і його нічим звідти не викуриш... Може,  й Донбасу б не було... Злякалися  кров пролити? А тепер  ми що, мало крові пролили? ...По-моєму, вже перебір... Лідера не було. Якби був, він би дав команду».
Коментувати
«... у цій гонитві за голосами, за виборцями, за посадами, за мандатами, за портфелями ділили країну. Дуже мало уваги приділялося єдності країни. І армії. Не прогодувати свою армію — будь ласка, тепер хтось годує іншу армію... Хай  це кримчани, але ж вони все-одно ...наші...»
Коментувати
«Але на  тому боці, як і на нашому, є будинки, в яких люди не живуть. Може, хтось не стримувався  й стріляв по них, але ми так ніколи не працювали... Ми чудово  розуміли, що там могли виявитися  якась бабуся чи дідусь... мирні жителі... в яких, можливо, тут син або внук... »
Коментувати
«Навіть зараз ... хоч би як не хотілося казати, але сірник чиркнути на Балканах, — там усе почнеться по-новому...  У Придністров'ї — те ж саме ... »
Коментувати
«... шляхом якогось урегулювання, миротворчих місій... Військові — вони прості. Команда «Не стріляти!» — значить, не стріляємо. У війні тільки двадцять— тридцять відсотків навантаження лягає на плечі військових. А відсотків сімдесят — на плечі суспільства, політиків, ЗМІ...»
Коментувати
«...був момент, коли групами спецпризначення  можна було діяти. Але потім, коли стала працювати артилерія, у тому числі й реактивна, там уже треба було відповідати чимось адекватним...»
Коментувати
«Чому? ...Може, тому, що прикрилися мирними жителями. Але, звісно, найпростіше   знищувати противника тоді, коли він перебуває в колоні на рубежах висунення. Перш ніж  він розгорнеться в бойовий порядок»
Коментувати
«Так, там задум був хороший, усе мало  вийти... Але ніхто не очікував, що до нас у спину вийдуть росіяни. Туди були підтягнуті резерви ... тим самим послабили кордон,  і так сталося, що вони вийшли в тил»
Коментувати
«Армія теж не бездонна, і резервів там обмежена кількість. Тим більше було на той момент. Якщо рушили вперед, то це зовсім не означає, що ця ж сама  військова частина здатна йти далі. Можуть бути незворотні втрати... На долю тих військових частин, які були в першому ешелоні, випало вдосталь. І я не впевнений, що їхніми  силами можна було рухатися  далі і брати Іловайськ».
Коментувати
«... Розпочався мінометний обстріл, ми вибігли з приміщення, щоб подивитися, звідки обстрілюють. І один із підлеглих гукнув: «Сан Санич, туди не біжи, там небезпечно». Я розвертаюся, роблю п'ять кроків, і на те місце, куди я мав прибігти, прилетіла міна... Усвідомив усе тільки під вечір. Подякував  бійцю»
Коментувати
«... Їхні життя обірвалися, коли я був їхнім командиром. Чому вони обірвалися?.. Може, в цьому є й  моя вина... Чи довчив я їх ... допояснив... Одного хлопця розірвало... зовсім... Його тато приїхав у батальйон зі своїм сином... у конвертику ...в кишені... з ДНК печінки... оформляти  документи»
Коментувати
«... починається безсоння. Я кажу — хлопці, це перша ознака того, що у вас щось вирветься назовні. Куди це вирветься? ...Що ви втнете?.. Ніхто не знає. І навіть ви самі не знаєте... Після того, що пережили, що побачили ... може, треба й  лікуватися».
Коментувати
«Це проблема, і її треба озвучувати. Суїциди... і, природно, не всі військовослужбовці святі. Можливо, в когось  перемкне... візьме й  кине гранату чи  стрельне з автомата... Це може статися»
Коментувати
«А чи кинуться вони закривати собою командира роти? Ідеш і дивишся... так, це  нормальний пацан ... трапилося пересвідчитися... і ці подивляться на нього і вчинять  так само... А є командири... він іде й думає, а хто ж у нього кине гранату. ...Цей напевно кине, бо я йому сказав «стули  хайло» ...а цього обізвав...»
Коментувати
«... Я власноруч  виклав дві тисячі мін.  Проїжджайте, будь ласка, хто захоче ...Навіть деякі волонтери приїжджали і привозили бійцям розграбовану контрабанду ... м'ясо, сигарети... Я  ж розумію, звідки це... І якщо їхні руки це взяли, отже вони причетні до цього всього»
Коментувати
«Все одно люди з того боку на інший  будуть їздити, перевозити якийсь товар. Чи  не простіше для держави було б усе це поставити в якесь нормальне законне русло?»
Коментувати
«Я не хочу ображати якісь підрозділи та військові частини,  але, повірте, обліку взагалі не було... І кудись   зброя поділося, досі, мабуть, не можуть кінці з  кінцями звести. Що  по Україні гуляє безліч зброї —  це сто відсотків. І якщо є зброя, то вона вистрілить, —  це теж сто відсотків»
Коментувати
«А якщо ми хочемо, щоб ці проблеми далі тривали, то можна промовчати. Багато випадків, коли людина скоїла злочин, її звільняють заднім числом. Але якби так не робилося, то статистика щодо правопорушень у збройних силах  була б правдивішою»
Коментувати
«Бо для цілого ряду військовослужбовців  із першої по шосту хвилю, за службовим обов'язком, був зобов'язаний бути   прикладом. Для офіцера, сержанта й рядового. Щоб не зруйнувати їхні надії»
Коментувати
«...Та частина населення, яка була патріотичною, — вона стала ще більш патріотичною. Волонтери, журналісти, громадськість, бізнес, армія зуміли зупинити просування добре навченої й оснащеної армії»
Коментувати