Віктор Гандзюк

Коли поруч зі мною перед камерою стояв батько Каті Гандзюк, я зрозуміла, що, незважаючи на всю мішуру студійних приготувань, яка помітно дратували його, грим, чай з безглуздою цукеркою та інші банальності, цей чоловік витримає все.

Було відчуття, що не піде він і тоді, коли після тридцяти хвилин спілкування ми обоє усвідомили: розмова критично не клеїться. Він вибачився й попросив перерви. Перекурив і зосередився. Бо необхідність говорити про доньку — голосно…тихо…зовсім пошепки… промовляти свої кодові слова-провідники, через які його Катя майже повертається, — виявилася сильнішою за чергове зовнішнє вторгнення в душу. І ця, хай звукова, абстрактна, та все ж присутність його дитини поруч полегшує його біль. Допомагає утримувати рівновагу.

Тому все, що ви будете читати й дивитися далі, — це про ще одну зустріч Батька і Доньки. А також про те, що злочин проти сім’ї Гандзюк триває. Що його ймовірні замовники — місцеві херсонські феодали — залишаються на свободі, а багатотонна плита нашої держави — продовжує тиснути як на батька Каті Гандзюк, так і на всіх громадян, котрі опираються Системі. Тиснути — лицемірством прокурорів, саботажем суддів, маніпуляціями поліції, темними вікнами Офісу президента піл час акції проти нападів на активістів у «Ніч на Банковій». Прицільним струменем води з брандспойта, нарешті, яким уже під ранок, до приходу Володимира Олександровича на роботу, клерки змили з асфальту Банкової пряме запитання: «Хто наступна Гандзюк?» Схоже запитання Зеленському було зручно ставити своєму опонентові Порошенку під час виборів, але у високому кріслі — воно чомусь почало дратувати тепер уже й «найчеснішого президента».

… Катин чоловік одразу після її похорону пішов воювати на Донбас. Батько разом із групою небайдужих людей — відкрили, по суті, другий, антифеодальний фронт усередині країни. Їхні армії виснажені і, на жаль, нечисленні. Та, схоже, вони мають намір битися до кінця. Захищаючи пам’ять Каті. Утверджуючи свою Батьківщину. І ми можемо або приєднатися, або — продовжувати мовчати. А отже — допомагати системі кругової поруки в кожному місті, в кожному містечку України безкарно змивати кров найкращих людей із асфальту.

Про це і не тільки дивіться у нашому інтерв’ю

Інна Ведернікова

Друковану версію інтерв’ю читайте тут: читати >>>