Десятки статей для провідних українських медіа з окупації. Арешт. Обвинувачення у шпигунстві та екстремізмі. Два з половиною роки в полоні. Двадцять вісім місяців із них — у донецькій спецв’язниці «Ізоляція». 29.12.2019 р. журналіста Станіслава Асєєва (псевдонім Станіслав Васін) — обміняли.
Кілька днів тому Асєєв зустрівся з президентом і передав Володимиру Зеленському зведені списки людей, котрі залишилися в підвалах. Мама та дві дуже старенькі бабусі Стаса Асєєва й тепер залишаються в Макіївці. А їхній син і внук попереджає, що ця обставина може завадити бути до кінця відвертим про якісь найстрашніші подробиці полону і перебування на окупованій території.
Однак уже зараз він чесно й спокійно відповідає на складні запитання. Чому його світогляд докорінно змінився? Чим «донецькі» відрізняються від решти України? Що таке «режим Януковича», і чому це не медійний штамп, як здавалося йому раніше? Що за світ існує в підвалах ДНР? Які люди наглядають там за полоненими? Чому багато «ополченців» більше не вірять у свої «республіки»? Чи можна на терезах обміну зважити страждання полонених і правду про злочини «Беркуту» на Майдану? І де, взагалі, взяти на таке сили?
Працюючи над цим інтерв’ю, маючи в багажі схожу розмову з Ігорем Козловським — учителем Стаса, який повернувся з полону 2017-го, я так і не змогла знайти відповідь на озвучене Козловським головне людське запитання: «Навіщо?». Чи знайде його, зрештою, сам Стас? Якому доведеться важко повертатися до людей. У всіх сенсах.
Інна Ведернікова
Друковану версію інтерв’ю читайте тут: читати >>>
Коментувати