Олег Сенцов у реальності здався дуже закритим. А коли, поглянувши на годинник, швидко й без звичних у таких випадках сентиментів залишив студію, — ще й досить жорстким. Образ, сформований медіа в моїй уяві за п’ять років його полону й короткого періоду волі, не збігся з живою людиною.
Але все це лише загострило майже фізичне відчуття ваги життєвого досвіду, який він наче горб тримав за плечима. Сенцов навіть на відстані витягнутої руки — символ.
Як Олег Сенцов відчуває свою країну? Які має цілі? Чому ця людина витримала те, що ламало інших? Що він тепер знає про людей і чому не хоче згадувати минулого? Чи знайде в собі сили підкорити атомну енергію, яка вирує всередині? І для якого, власне, майбутнього? Як він відчуває свою країну? Що зрозумів про Росію й чи піде в президенти України?
Інна Ведернікова
Друковану версію інтерв’ю читайте тут: читати >>>
Коментувати