ПРО ЛЮДЕЙ, ЯКІ ЖИВУТЬ ДЛЯ ІНШИХ

Я не почувалася зобов’язаною дідові…

«Він був професором історії у Львівському університеті, дуже шанованою людиною. На жаль, я дуже мало його знала через складні сімейні відносини. Але мама розповідає, що, коли мене принесли додому з пологового будинку, Ярослав Павлович Кісь дуже зрадів і промовив: «О, Оксаночка буде істориком, якщо мої сини не захотіли продовжити справу мого життя».