“… підпирати плечем громадські інституції повинні всі”. Блискуче есе Євгена Сверстюка, в якому він говорить про те, що завжди є люди, готові підставити руки. Тому що все розсипається і розбивається, коли не вистачає рук, котрі всюди наводять лад. В нормальному суспільстві таких людей називають добропорядними громадянами. А коли щось не в порядку зі здоров’ям суспільства – їх називають героями “.