«У Слов’янську був перевалочний пункт. Звідти людей розподіляли – кого на Одесу, кого на Київ … Доводилося по кілька днів перечікувати. Для цього поставили стаціонарні вагони на колію і селили туди людей. Але в тих вагонах не було світла … Взагалі. Тобто людей витягли з сирих темних підвалів і поселили туди ж – у темряву. Ну як так? … Люди і так у стресі … квартири розбиті … діти плачуть … старі тільки і питають: “а коли ми повернемося додому? …”
