«Але багато речей осідають у нас ще в дитинстві, коли ми ще не можемо їх критично осмислити, вибудувати до них дистанцію і, наприклад, сказати: «Я подумаю, треба мені мати дітей чи ні». Адже однорічній дівчинці вже дали в руки пупсика, щоб гратися в «доньки-матері». Це єдиний запропонований їй формат. Ближче до тридцяти років прийти, наприклад, до ідеї чайлдфрі — свідомої бездітності — не так і просто».