«А тепер ми постійно чимось зобов`язані. Ми маємо говорити українською мовою. Ми повинні досконало знати історію. Ми відповідальні за те, що Росія захопила наші міста. Ми повинні, повинні, повинні … Нас потрібно інтегрувати, рятувати, звинувачувати … що завгодно. Але головне — нас відділяють від України. І це страшно. Тому що ми відчуваємо, що ми — Україна. І для нас це важливо. І ми не розуміємо, чому ми постійно маємо це доводити … Сотні цивільних заручників потрапляють в полон … люди продовжують вивішувати українські прапори … Невже це нічого не означає? …»
